махнув паличкою – і скатертина з білої перетворилася в рожеву, на якій переливався золотий візерунок. Співробітники засміялися. Видно, що, побувавши в суспільстві попередника Теда, вони вже звикли до подібних фокусів. До них підійшла офіціантка – приваблива дівчина років сімнадцяти. Мабуть, працівники музею були її постійними клієнтами.
– Добрий день, джентльмени, вам як зазвичай? А хто цей молодий юнак? – з посмішкою привіталась вона.
– Це наш новий співробітник з відділу магії – Тед Спенсер. Тед, це Моллі, – представив їх містер Мерлег.
– О, ви знайшли чарівника, містер Мерлег? Обов'язково загляну до відділу магії, – тут вона побачила скатертину і посміхнулася Теду: – Ну а скатертину поверніть в колишній вигляд, хоча ваша мені подобається більше.
Тед знову змахнув паличкою – і скатертина знову стала білою. Моллі посміхнулась.
Після гарного обіду і приємного знайомства, свіжоспечений екскурсовод повернувся в музей і засів за архіви. Він працював до п'яти, а потім пішов додому. Так закінчився його перший день.
Не так вже й погано, як думалося спочатку, – подумав він.
Увечері до Теда прийшов Джеффрі. Вони обнялися, і Тед показав йому свої володіння.
– Непогано. Зовсім непогано, – схвалив Джефф. – Ти тут сам собі господар, і дівчину є куди привести.
– Джефф, – зніяковів Тед, уявивши, що він може бути наодинці з Елліс в своїй квартирі.
– Чому б і ні? Нам вже по вісімнадцять, і пора знайти собі подруг. Хоча, ти вже знайшов.
– Ну, Елліс мені ще не подруга. Давай, розкажи мені про вечірку, – Тед попрямував до холодильника. – Що будеш пити?
– Пиво є?
– У мене все є – я завантажив свій холодильник їжею.
Тед дістав дві банки пива і одну простягнув Джеффрі. Друзі сіли на дивані у вітальні, і Джефф взявся за розповідь:
– Вечірка завтра о восьмій. Будуть однокласники, але небагато. Елліс насилу погодилася, та й то, після того, як я запросив Джейн – її подругу.
Тед скривився.
– Джейн теж буде? Як же я зможу поговорити з Елліс? Ці дві подружки не відходять одна від другої.
– Дозволь мені цим зайнятися. До того ж, я ж не запрошував Майкла, – посміхнувся Джеффрі, і поміняв тему: – Ну, а як перший день в музеї? І що там сталося між тобою і батьком Елліс?
– Нічого особливого. Коли я був в Магістраті, ми зіткнулися в коридорі. Він впізнав мене, а я його ні. Ще він сказав, що Елліс йому багато про мене розповідала, – кажучи це, Тед почервонів. Все таки приємно знати, що дівчина, яку він любив, думала про нього, говорила про нього.
– А як в музеї? – питання Джеффрі повернуло Теда на землю.
– Та ніяк. Мій начальник – звичайна людина, службовець. Відділ трохи нудний: різні чарівні артефакти, та й то, нічого небезпечного, і три кімнати, які більше підходять Діснейленду, ніж музею. В мої обов'язки ще входить
