– це моя робота, – посміхаючись, відповів малиновий маг.
Чарівник провів його по коридору, потім вони повернули направо, увійшли в якісь двері і опинилися в приймальні Третього Магістра. За столом біля стіни сидів ще один молодий чарівник в такій же малиновій мантії. Також в кімнаті знаходилося кілька стільців для відвідувачів. З приймальні виходили ще одні двері – швидше за все, в кабінет Магістра.
– У цього хлопця зустріч з Третім Магістром, – сказав супроводжуючий секретарю. Той подивився в свій журнал зустрічей.
– Ви, мабуть, Тед Спенсер? – запитав він.
– Так це я.
– Сідайте. Магістр зараз вас прийме, – Тед сів на вільний стілець, а секретар відправився доповідати про нього Магістрові. Через деякий час він повернувся і кивнув Теду: – Пройдемо зі мною.
Тед підвівся і увійшов до кабінету. Інтер'єр кімнати був дуже простий: великий стіл, за яким сидів сам Магістр, кілька стільців, шафа з книгами, на стіні висіло три картини. Побачивши Теда, Магістр підвівся, привітно посміхнувся йому і простягнув руку, яку Тед потиснув.
– Я радий бачити вас, містер Спенсер. Дуже радий! Сідайте. Що будете пити?
– Каву, будь ласка.
– Дві кави, – кивнув Магістр секретарю.
Той вийшов, і через мить перед ними з'явилися чашки з кавою і печиво. Магістр не поспішаючи зробив ковток, смакуючи напій. Тед наслідував його приклад, але кава виявилась занадто гарячою. Він поставив чашку на стіл.
– Що ж ви не п'єте? Перед розмовою потрібно промочити горло. Або вам не сподобалась кава? – запитав Магістр.
– Що ви, кава дуже смачна, але я не п'ю гарячу, сер.
Магістр зробив ще один ковток і почав свою розповідь.
– Як я вже казав, в Британському музеї є відділ магії. Він з'явився чотири роки тому, після скасування секретності. Ви були одним з головних учасників тих подій, містер Спенсер. Два роки Чорний Чаклун буквально тероризував Англію, намагаючись підпорядкувати собі всіх – і чарівників, і звичайних людей. І все це було більш ніж дивно. Адже Чорний Чаклун – безсмертний чарівник і ніколи не втручався в справи, скажімо так, смертних. І тільки вам вдалося знайти притулок лиходія і знешкодити його. Після того як Чорний Чаклун перенісся в свій світ, на очах у багатьох чарівників і звічайних людей, наше існування вже ні для кого не було таємницею. Що ж, люди прийняли це спокійно. Не всі, звичайно, але не будемо про це. Тоді нам, Трьом Магістрам, і прийшла ідея відкрити в Британському музеї відділ магії. Багато чарівників пожертвували туди свої артефакти. Крім того, там є кілька кімнат, які дають людям можливість відчути себе чарівниками. Хоча, це скоріше нагадує парк атракціонів, ніж музей. Але люди в захваті, і відділ мав і має успіх. Родерік Степпен був першим екскурсоводом відділу. І, як я сказав, він зник. За кілька днів до свого зникнення, він був у мене і намагався щось сказати. Говорив про якісь випадки проникнення в музей, але нічого вкрадено не було. Говорив про якусь таємницю. На прощання він сказав, що у нього є якась ідея. Однак зі мною він нею не поділився.
