розсміялися.
– Це не погано! – схвалив Тед.
– Поїхали зі мною, а? На пошуки пригод! – очі Джеффа загорілися в передчутті.
– Навіть не знаю, – зніяковів Тед. – Розумієш, я хочу знайти квартиру і роботу в Лондоні, щоб самому себе забезпечувати. Так що навряд чи я зможу.
– Шкода. Можеш попросити гроші у батьків, потім повернеш.
– Я подумаю.
– Думай, – прихильно кивнув Джефф і поміняв тему: – Ну як, ти вже зважився?
– Зважився на що? – не зрозумів Тед.
– Увечері – випускний бал, – багатозначно промовив Джеффрі. – Ти запросиш Елліс на танець?
– Елліс? – Тед відчув, як у нього пересохло в горлі, і зробив ковток. – При чому тут Елліс?
– Тед, тільки сліпий може не помітити, що вона тобі подобається!
– Невже це так помітно? – юнак залився сором'язливим рум'янцем.
– Я-то давно помітив. Я ж твій друг, і бачу, які погляди ти на неї кидаєш. Ось і підійди до неї. Що може бути краще випускного балу?!
– Думаєш у мене вийде? – Тед запитливо подивився на нього.
– Звичайно вийде, – ствердно кивнув Джеффрі.
– Уговорив, – рішуче сказав юнак, – я спробую. – Тут його погляд впав на настінний годинник, і він заквапився: – Ой, мені пора до директора!
Тед вибіг з кафе і, перестрибуючи через сходинку, піднявся на другий поверх, де знаходився кабінет містера Санрайса.
Цікаво, що йому від мене потрібно? Може, правда, запропонує якусь цікаву роботу? – думав юнак, стукаючи в двері.
– Заходьте, – почув він голос директора.
Тед увійшов. У кабінеті, окрім директора, був присутній Третій Магістр.
– Вітаю! Ви просили мене зайти, містер Санрайс.
– Так, Тед, сідай. Я не заберу у тебе багато часу.
Тед сів. Директор – чоловік років шістдесяти, вже сивий, посміхнувся йому:
– Чи давно ти прийшов до нас в школу, а вже покидаєш нас! Час біжить…
Невже правда хоче залишити мене працювати в школі? – промайнула у Теда думка. Директор тим часом продовжував:
– Хочу запитати: чи є у тебе якісь плани на майбутнє?
Тед задумався: взагалі-то у нього ще не було ніяких планів, але йому було соромно в цьому зізнатися. Все-таки він вважався одним з кращих учнів, а не якийсь відсталий ледачий бовдур, який і після школи не знає, як застосовують чарівну паличку.
– Не зовсім, директор, – повільно промовив Тед. – Я хочу влаштуватися в Лондоні, знайти роботу.
– Вас цікавить щось конкретне? – запитав Третій Магістр.
Тед знизав плечима.
– Ні. Я багато думав про те, чим хочу зайнятися, але так і не визначився. Тому вирішив спочатку поїхати в Лондон, знайти квартиру і… сподіваюся, що випадок мені підкаже.
– Хто знає, може наша розмова і є цей випадок? – посміхнувся директор. – Послухай уважно, що тобі хоче запропонувати Третій Магістр.
Тед
