з дев’яти тисяч рупій (180 доларів) за двомісний номер. З басейном у готелі, і сам готель розкішно атмосферний – відремонтували колоніальний португальський будинок, отримали на виході старомодний шик. Я таке люблю. І деколи навіть вмудряюся знаходити за десятеро меншу ціну.
Якщо ви турист-бюджетник (не в сенсі держслужби, в сенсі скромного бюджету), то Керала вам, в принципі, буде доступна й за десять доларів на добу за проживання. І стільки ж можна тратити й на їжу, якщо помірковано тратити. Але ліпше розраховуйте доларів на тридцять – тоді будете собі здаватися заможним життєвим взірцем ситого європейця.
Г.
Гігієна (огненна)
О, знайшла ще один свій ріалтаймовий лист із Індії до вас. Крик душі на тему підгузків:
«Памперси тут на вагу золота. Навіть у Дубайському аеропорту при всій його інфраструктурі нам зайняло годину знайти потрібний розмір. Всюди лише на немовлят. В мене он зараз лишається два памперси, і я з острахом чекаю своєї долі в найближчому маркеті. Хоч вони мені лише для спання потрібні (та й то не мені, а дітям – мені вже на старості знадобляться, хе-хе), все ж штука цінна. Кора вдень весь час без памперса ходить і у свої поважні два з половиною роки може попроситися в туалет, частково навіть вгадуючи вид тамтешньої активності. А Кая, котру я з навчальною й економічною метою лишаю без підгузка, спокійно все робить просто у свої дизайнерські штанці за два долари, при цьому з вільних штанинок багатство нації вивалюється на-гора у найнесподіваніших місцях. Штанів мені не шкода (головно брала все таке, аби тут і залишити), шкода власників ресторанів і людей, що поїдають свої романтичні вечері з видом на океан. Ну але вибачте, люди: або в моєї дитини попа пріє і вона плаче всю ніч, або ви просто не помічаєте, як я з блискавичною швидкістю все ліквідую будь-якими доступними підручними засобами».
Тепер-то я вже мудра і знаю, що памперси продаються у звичайних крамничках, де може, крім них, продаватися ще рис, сірники, мило і солодка вода. Вони просто не завжди лежать на виду – але ви запитуйте. Не обов’язково шукати аптеку чи західного виду супермаркет, індійські діти теж не проти покакати в екологічно нефрендлі причандал. 27 рупій за два памперси – це трохи менше, ніж півдолара. Жити можна. Хоча, економлячи памперси, ми економимо простір на землі. Гівна на ній, бідній, і так вистарчає. Хай ліпше воно буде натюрель і без пластику…
Ну от – збиралася на букву «Г» про гігієну написати, а вийшло стандартно, про гівно. Хоча правильне поводження з ним і є одним із засадничих принципів гігієни. «Гигиена – враг туриста!» – любила повторювати одна моя університетська знайома, коли ми в ту сиву давнину ходили в Карпати в похід. Це неабияк допомагало в умовах холодної мокрої ночі, коли так ліньки було вилізати з теплого намету, аби почистити зуби чи вимити правильним милом і намазати кремом лице. Так ми й спали покотом – наївшись часнику, з замурзаними, але щасливими пиками.
Я дуже багато знаю дівочок, що нізащо в світі не пішли
