вмовляти Волера не писати на тебе рапорт, розумієш?
Харрі знизав плечима, натякаючи: він сказав усе, що хотів сказати.
– О’кей, Харрі, не будемо через це сваритися. У мене для тебе є робота. Гадаю, ти на неї не заслуговуєш, але все одно я думаю дати її тобі.
– Ти не засмутишся, якщо я скажу, що вона мені не потрібна? – спитав Харрі.
– Залиш ці штучки сищику Марлоу, Харрі, вони тобі не личать, – різко перервав його Мьоллер.
Харрі усміхнувся. Він знав, що шеф його любить.
– Я навіть не сказав, про що йдеться.
– Якщо ти посилаєш за мною машину в мій вихідний, то я гадаю, що йдеться не про регулювання вуличного руху.
– Чому ти не даєш мені й слова сказати?
Харрі, усміхнувшись, нахилився вперед.
– Сказати чесно, шефе?
«Невже чесно?» – хотів було перепитати Мьоллер, але лише кивнув.
– Я зараз не здатний до серйозних справ, шефе. Я виходжу з того, що ти сам бачиш, як я працюю. Точніше, не працюю. Або ледве-ледве. Я виконую свої обов’язки, намагаюся не ставати на шляху в інших і бути тверезим упродовж дня. На твоєму місці я запропонував би цю роботу комусь іншому.
Мьоллер зітхнув, повільно підтягнув ноги і підвівся зі стільця.
– Хочеш відверто, Харрі? Якби вирішував я, то роботу б отримав хтось інший. Але вони хочуть саме тебе. Тому ти дуже мене виручив би, Харрі, якби…
Харрі уважно подивився на шефа. Б’ярне Мьоллер не раз допомагав йому у важких ситуаціях в останній рік, і зрозуміло, що рано чи пізно доведеться віддячувати.
– Стоп! Хто це вони?
– Люди на керівних посадах. Які можуть перетворити моє життя на пекло, якщо не отримають те, що хочуть.
– А я що за це отримаю?
Мьоллер якнайсуворіше нахмурив брови, але йому все-таки було важко втримати суворий вираз на своєму по-хлопчачому відкритому обличчі.
– Що ти отримаєш? Свою зарплатню. Поки тобі не припинили її видавати. От її й отримаєш, хай йому грець!
– Я погано знаюся на всьому цьому, шефе. Виходить, хтось із цих твоїх людей вирішив, що цей хлопець, Холе, який торік упорався в Сіднеї, з біса здібний, і твоя справа лише приструнити цього типа. Чи я помиляюся?
– Харрі, будь ласка, не гарячкуй.
– Отже, я не помиляюся. І вчора я теж усе вірно зрозумів, коли побачив пику цього Волера. Тому я добряче все обміркував, і ось моя пропозиція: я стану слухняним хлопчиком, візьмуся за цю роботу, а коли все буде зроблено, ти даси мені двох штатних детективів на два місяці й необмежений доступ до всіх баз.
– Про що це ти?
– Ти знаєш про що.
– Якщо ти знову про зґвалтування своєї сестри, то можу тобі лише поспівчувати, Харрі. Адже ти пам’ятаєш, що справу припинено.
– Я пам’ятаю, шефе, пам’ятаю й той звіт, де було зазначено, що в неї синдром Дауна, а тому є ймовірність,
