читав про свинець, який ми вдихаємо: він рано чи пізно осідає в мозку? І від цього ми стаємо склеротиками. Чи психами?
Раптом, немов за велінням чарівної палички, машини рушили з місця, між ними, наче люті комахи, знову стали снувати мотоцикли й мопеди, запекло кидаючись напереріз у повній зневазі до смерті. Харрі нарахував чотири цілком аварійні ситуації.
– Навіть дивно, що нікого не зачепили, – сказав Харрі, щоб сказати хоч що-небудь.
Водій глянув у дзеркальце й усміхнувся.
– Зачепили. І не раз.
Коли вони нарешті зупинилися біля Управління поліції на Сюрасак-роуд, Харрі вже вирішив, що місто йому не до вподоби. Треба буде зробити справу, намагаючись поменше дихати, і першим же літаком, який буде, повернутися додому в Осло.
– Ласкаво просимо в Бангкок, Халлі.
Голова Управління був низенький, чорнявий і, ймовірно, вирішив продемонструвати, що й тут, у Таїланді, уміють вітати один одного по-західному. Він потиснув руку Харрі й енергійно потрусив її, щиро усміхаючись.
– Шкода, що ми не змогли зустріти вас в аеропорту, але вуличний рух у Бангкоку… – І він показав рукою на вікно позаду. – На мапі це зовсім поруч, але…
– Я розумію, що ви маєте на увазі, сер, – відповів Харрі. – У посольстві мені сказали те саме.
Вони стояли один проти одного, не говорячи ні слова. Голова поліції весь час усміхався. У двері постукали.
– Увійдіть!
У дверний проріз просунулася гладко виголена голова.
– Проходьте, Крамлі. Прибув норвезький детектив.
Слідом за головою з’явилося тіло, і Харрі двічі зморгнув, щоб упевнитися, що очі його не обманюють. У Крамлі були широкі плечі, а ріст майже як у Харрі, на вилицях перекочувалися жовна, яскраво-сині очі зоріли над прямим тонкогубим ротом. Картину довершували блакитна поліцейська сорочка, здоровенні кросівки «Найк» і спідниця.
– Ліз Крамлі, старший інспектор відділу вбивств, – сказав голова поліції.
– Кажуть, ти просто блискуче розкриваєш убивства, Харрі, – вимовила вона із сильним американським акцентом і встала перед ним.
– Он як! Не знаю, чи справді я…
– Не знаєш? Але ж трапилося щось важливе, коли вже тебе послали через пів земної кулі, еге ж?
– Мабуть.
Харрі прикрив очі. Найменше, що йому було потрібно зараз, так це занадто активна інспекторка.
– Я тут, щоб надати допомогу. Якщо зможу це зробити. – Він змусив себе усміхнутися.
– Виходить, доведеться протверезіти, Харрі?
Голова поліції за її спиною тихенько засміявся.
– Вони тут у нас такі, – голосно й чітко вимовила Крамлі, немов шеф не стояв поруч. – Роблять усе можливе, щоб ніхто не осоромився. Саме зараз він намагається врятувати тебе. Я не жартую. Я відповідаю за відділ убивств, і коли мені щось не подобається, я кажу це в очі. Тут це вважається поганим тоном,
