просячи при цьому повної свободи дій, яку я йому дав, боячись, що проґавив ополонку. Він піднявся вгору по берегу ярдів на двадцять, взявши бік скелі; він наблизив ніс до піни і, піднявши його враз, занурився в потік. Вода накрила мене майже всього, сягаючи до колін. Хвилі незабаром закрутилися навколо мого пояса. Однією рукою я погладжував шию тварини, єдину видиму частину її тіла, а іншою намагався змусити її описати лінію зрізу більш вигнутою вгору, бо інакше, втративши нижню частину схилу, вона була недоступна через свою висоту і силу води, яка перекидалася через зламані гілки. Небезпека минула. Я піднявся, щоб оглянути обхвати, один з яких лопнув. Шляхетний звір обтрусився, і за мить я продовжив свій похід.
Через чверть ліги я перетнув хвилі Німи, скромні, прозорі і плавні, які котилися освітлені, поки не загубилися в тіні мовчазних лісів. Я залишив пампу Санта Р., чий будинок, розташований посеред гаїв сейби і під групою пальм, які піднімають своє листя над його дахом, нагадує в місячні ночі шатро східного царя, що звисає з дерев оазису.
Була друга година ночі, коли, перетнувши село П***, я зупинився біля дверей будинку, де жив лікар.
Розділ XVI
Увечері того ж дня лікар пішов від нас, залишивши Марію майже повністю одужалою, прописавши режим, щоб запобігти повторному приєднанню, і пообіцявши часто її відвідувати. Я відчув невимовне полегшення, коли почув, як він запевняв її, що небезпеки немає, і для нього, вдвічі більше, ніж для мене, вона стала вдвічі люблячішою, ніж до цього, тільки тому, що Марії пророкували таке швидке одужання. Я зайшов до її кімнати, щойно лікар і мій батько, який мав супроводжувати його цілу лігу, вирушили в дорогу. Вона якраз закінчувала заплітати волосся, дивлячись на себе в дзеркало, яке моя сестра тримала на подушках. Почервонівши, вона відсунула предмет меблів убік і сказала мені
–Це не заняття для хворої жінки, чи не так? Але я почуваюся досить добре. Сподіваюся, я більше ніколи не змушу вас до такої небезпечної подорожі, як минулої ночі.
У тій поїздці не було ніякої небезпеки, – відповів я.
–Річка, так, річка! Я подумав про це і про багато речей, які можуть статися з тобою через мене.
Подорож за три ліги? Ти називаєш це…?
Та подорож, під час якої ви могли потонути, – сказав лікар, настільки здивований, що ще не встиг натиснути на мене, а вже говорив про це. Вам з ним, коли ви поверталися, довелося чекати дві години, поки річка зійде нанівець.
Лікар на коні – це мул, а його пацієнт – це не те саме, що хороший кінь.
Чоловік, який живе в будиночку біля перевалу, – перебила мене Марія, – коли впізнав твого чорного коня сьогодні вранці, був здивований, що вершник, який стрибнув у річку вчора ввечері, не потонув, коли він кричав йому, що броду немає. О, ні, ні, я не хочу знову хворіти. Хіба лікар не сказав тобі, що я більше не буду хворіти?
Так, – відповів я. – І він пообіцяв, що протягом цих двох тижнів не пропустить жодного
