Марія (Український). Jorge Isaacs

      –Ні, ні, собаки! -відповів Брауліо і, залишивши свого супутника на самоті, зник.

      Я розумів, що загальний постріл може покласти край всьому; але було очевидно, що деякі собаки піддадуться; а тигр не був мертвий, і йому було легко накоїти лиха, знайшовши нас без заряджених рушниць.

      Голова Брауліо з напіввідкритим ротом, з розплющеними очима і розкуйовдженим волоссям визирала з очерету, трохи позаду дерев, що прикривали спину звіра: у правій руці він тримав списа, а лівою відхиляв лози, що заважали йому добре бачити.

      Ми всі втратили дар мови, а собаки, здавалося, самі були зацікавлені в тому, чим закінчиться гра.

      Хосе нарешті закричав:

      –Хубі! Кіллалеон! Хубі! Вистріли, Трунчо!

      Не варто було давати звірові перепочинок, та й Брауліо не варто було піддавати ще більшому ризику.

      Собаки повернулися до атаки одночасно. Ще один з них помер без скавуління.

      Тигр злякано нявкнув.

      Брауліо з'явився за групою дубів, з нашого боку, тримаючи в руках держак списа без леза.

      Звір повернув у той самий бік, шукаючи Його, і закричав:

      –Вогонь! Вогонь! -стрибнув назад, на те саме місце, звідки вдарив.

      Тигр шукав його. Лукас зник. Тібурсіо був оливкового кольору. Він прицілився, але згоріла лише приманка.

      Жозе вистрілив: тигр знову заревів, ніби намагаючись вкусити його за спину, і миттєво стрибнув назад на Брауліо. Той, знову повернувши за дуби, кинувся до нас, щоб підхопити списа, який Жозе кидав у вас.

      Тоді звір вийшов на нас. З рушниці був тільки мій дробовик: я вистрілив, тигр сів на хвіст, похитнувся і впав.

      Брауліо інстинктивно озирнувся, щоб побачити ефект від останнього пострілу. Жозе, Тібурсіо і я були вже близько за ним, і ми всі одночасно вигукнули тріумфальний крик.