завойовуванню інших територій. І давала певну ідеологічну опору під реалізацію цих планів. Справа в тому, що особливістю Церкви в Росії було те, що вона цілком залежала від державної влади».
Словоблуддя Спиридону Сатані не допомогло – так і помер у неволі. Але наступник Івана Третього, Василій Третій, використав забутий текст, тільки змінив авторство: якось не личило, щоб історію складав в’язень, та ще й Сатана. Невідомий чернець за наказом князя переписує послання Сатани і на його основі складає псевдолітопис «Сказанье о князьях Владімірскіх», у якому вигаданий родовід московських князів ведеться від римського імператора Августа і константинопольського Костянтина Мономаха.
«З кінця XV століття ми починаємо чути історію московських князів про те, що у них є якісь там родичі у Візантійській імперії, в них є родичі – ледь не Констянтин Великий. Це IV століття нашої ери, уявляєте? Потім, у XVI столітті, вони почали говорити, що в них є римський імператор Август в родичах», – Олександр Палій.
Важливу, чи не ключову роль у створенні історичного міфу Росії зіграла Московська церква. Падіння Константинополя після Флорентійської унії, яку так і не було реалізовано, там вирішили використати сповна. Тепер Москва – спадкоємиця Києва і Константинополя, останній прихисток єдино правильної, православної віри. Усупереч решті неправославного, отже, неправильного світу.
Володимир В’ятрович зауважує: «Попри те, що Москва отримала митрополію, церковну владу в кінці XVII століття, тепер обґрунтовується, що насправді Московський патріархат є набагато древнішим, має глибшу історію і є безпосереднім спадкоємцем Константинополя після його падіння у XV столітті».
На початку XVI століття псковський чернець Філофей пише кілька робіт. В одній із них, звертаючись до князя Василія Третього, він говорить про Москву як про Третій Рим.
Активно використовувати імперські праці в Москві почали дещо згодом. Показово, що теорія Третього Риму з’явилася в посланні під промовистою назвою «Про мужеложество».
Один із наступників Василія Третього, Іван Четвертий Грозний, усерйоз береться за переписування історії. Створюються вигадані літописи. У Москві для царя Грозного зводять трон. На ньому – золоті ілюстрації згадуваного вигаданого «Сказанія». Одна з них – про шапку Мономаха. Протягом наступних століть міф обростає подробицями. І лише у ХХ столітті історики з’ясували: так звана шапка Мономаха – насправді подарунок ординця хана Узбека своєму васалу, московському правителю Івану Калиті – за відданість. Утім, у Росії ця очевидна істина досі відома лише науковцям.
Олександр Палій зауважує: «”Шапка Мономаха” – це зразок класичної фальсифікації російської історії самою Росією. Те, що Мономах був російським імператором, в нього було кілька родичів, і, за однією з версій, одним з нащадків був наш князь Володимир Мономах… У той час було здійснено не те щоб підміну, а підміну сенсу, коли “шапку-монголку”,
