окремішність від Києва й Константинополя Московська церква проголосила за п’ять років до падіння Константинополя. У 1453-му турки стерли з карт Візантію.
Фактично понад сто років Московська церква була неканонічною. Утім, у Москві цим не особливо переймалися. Там саме вигадували міфи про богообраний народ.
У статті «Колись і Московська митрополія була “розкольницькою” та під анафемою» Анна Троїцька пише: «Намагання Московського князівства заявити себе світові як про найбільшого захисника “істинного Православ’я” виглядали досить дивно на тлі того, що наприкінці XV століття сам великий князь Іоан ІІІ, його родичі та оточення, бояри, велика частина архієреїв і духівництва й навіть митрополити Московські (!) Геронтій (1473–1489) і Зосима (1490–1494) впали в “єресь юдействуючих”, що тривало протягом кількох десятиліть».
Московські князі, між тим, кажуть, що в родичах у них римські імператори, що саме вони спадкоємці Візантії і що Москва – Третій Рим. Саме у XV столітті Москва починає претендувати на назву «Русь».
Рік 1547-й, 16 січня. В Успенському соборі Кремля царем та імператором проголошує себе князь Іван Четвертий, прозваний за неймовірну жорстокість Грозним. Іван Четвертий упевнений: він нащадок римських імператорів і київських князів – та іменує себе «царем всєя Русі».
Один із перших кроків нового правителя Московії – війна з Литовським князівством за вихід до Балтійського моря. Московія захоплює також частину Чернігівщини, Стародубщину та інші землі. На прицілі – Київ.
Очень интересен полный титул, который тщательно выписывает Грозный: «Божьей милостью государь, царь и великий князь Иван Васильевич всея Руси, Киевский, Владимирский, Московский, король Польский и великий князь Литовский и великий князь Русский великого Новгорода, царь Казанский, царь Астраханский”, а потом должно было расписать “области русские, польские, литовские по старшинству».
«Власне Росія як держава почалася зі змін та переписування історії. Почалося з того, що Московське князівство як таке вирішило приписати собі історію Київської Русі. Відповідно, сама навіть назва “Росія” латинізована від “Русь”. Власне, ця держава, яка свого часу, в період розквіту Русі, була периферією самої Руської держави, вирішила собі присвоїти спадщину, більш того, показати, що вона є єдиною спадкоємицею Київської Русі», – Володимир В’ятрович.
Усередині країни – терор і страти. Під гарячу руку царя потрапляє його син. А ще Митрополит Московський Пилип. Через незгоду з політикою царя церковний собор позбавляє його сану й відправляє в заслання до Тверського монастиря. Там Пилипа й убивають.
Поки Грозний воює на заході, з півдня приходять татари і спалюють Москву.
Олександр Палій: «Ще у 1571 році кримські татари спалили Москву вщент. Про цю історію в радянські часи любили казати, що, мовляв, історики перебільшують, що не може такого бути, що вся Москва вигоріла, що всі ці повідомлення невідомо
