– з його особливим трактуванням історії. Володимир Путін говорить: «…По сути, с принятием восточного христианства, православия, начала создаваться русская нация как единая нация и начало создаваться централизованное российское государство. ‹…› В основе и русской нации, и российского централизованного государства лежат единые духовные ценности, которые объединяли всю эту большую европейскую территорию, на которой сегодня располагаются и Россия, и Украина, и Беларусь. Это единое наше духовное, ценностное, нравственное пространство, и это очень серьезный фактор объединения народа».
Московська церква, як і московський уряд, ніяк не хоче дати спокою Києву. Вважає Україну московською канонічною територією. І це попри такий очевидний факт: князь Володимир хрестив Київ у 988 році. Коли Москви навіть у планах не існувало. Там митрополію самопроголосили аж наприкінці XV століття…
Рік 1169-й. Військо володимирського князя Андрія Боголюбського атакує Київ. Угро-фінські загарбники палять будинки і грабують церкви. Сучасники згадували: північно-східне військо нищило місто сильніше, ніж орди половців. Поміж іншого, Боголюбський краде з Києва Вишгородську ікону Божої Матері (сьогодні її можна бачити в Москві, у Третьяковській галереї, під назвою Володимирської). Та на іконі жорстокий князь не зупинився. Захотів мати у своїх північних володіннях і власного митрополита.
«Ось тоді, коли він підніс своє князівство, він вперше звернувся до Константинопольського патріархату з вимогою створити окрему митрополію для Володимирсько-Суздальського князівства. Але Патріарх тоді категорично відмовив, вказавши, що митрополія Київська і всієї Руси є одна», – розповідає архієпископ УПЦ КП Євстратій Зоря.
У 1240-му Київ спопелила армія хана Батия. Розорене місто втратило будь-який вплив. На Південному Сході виникає Орда. Північні князі Володимира і Суздаля визнають владу хана й отримують ярлики на князювання. Митрополит Київський теж їде в Орду отримати дозвіл на свою діяльність. Тезка Гундяєва, митрополит Кирил, узагалі залишається в столиці Орди – Сараї. Його наступник Максим, отримавши в Орді ярлик, переселяється з Києва до Володимира-на-Клязьмі. Хоч і продовжує називатися митрополитом Київським.
Український богослов і церковний історик, Володимир Бурега підкреслює: «Для того часу, щоб нове політичне утворення було стабільним і авторитетним, треба було підкріпити його церковним авторитетом. Звідси і намагання володимиро-суздальських князів, а пізніше московських якось перетягнути церковний авторитет з Києва, тобто перетягнути митрополита».
В Орді державною релігією на ту пору вважався шаманізм. Однак хани достатньо поблажливо ставилися до православізації велетенських територій, заселених угро-фінськими племенами.
У 1325-му, за князювання правнука Батия, Івана Калити, митрополит Петро переїздить до Москви. Цю подію в Московії міфологізовано до абсурду, про що зі світом у XVII столітті поділився
