зрештою промовив Джонік.
Левко знизав плечима:
– Байдуже. – Обдивився колишнього командира і вирішив, що не коментуватиме його фігуру. А тоді раптом схаменувся: якого біса? Це ж Джонік, його ліпший друг! – А ти – жирний кабан!
Джонік реготнув.
– Таке життя, чувак. У тебе ще все попереду.
Левко поліз у кишеню і витягнув звідти синій квадратний магнітик на холодильник.
– Це тобі, брате Джонні. – На магніті вирізнялась абревіатура КТН, оточена дугами з білих дубових листків і увінчана короною. Внизу, під літерами КТН, ішов незрозумілий для Джоніка напис «Vetenskap och konst».[20]
– Дякую! Це з твого університету?
– Так, – гордо проказав Левко. – Це герб Королівського технологічного інституту.[21]
Отримавши диплом у «воднику», Лео подав документи на грант шведського інституту,[22] через три місяці отримав його і вирушив на навчання до Стокгольма, столиці Швеції, в Королівський технологічний інститут. Хлопець уже другий рік навчався на магістратурі в Департаменті промислової екології (Department of Industrial Ecology) серед студентів із усього світу, яких зібрали в рамках програми IIEP – International Industrial Ecology Program.[23] Власне, навчання добігало кінця. Влітку Левко мав захищати диплом.
– Круто, – прогудів Гена, обертаючи в руках подарунок.
Було помітно, як хлопець на коротку мить «просів» чи то від ностальгії, чи то від легких заздрощів. В очах зажевріли вогники жалю: то мало бути його життя. Його, а не Левка. Джонік уявляв, що таке навчання за кордоном: інтернаціональне студмістечко, нові друзі з усіх закутків планети, недільні вечірки, відомі професори і зна-а-ачно більші перспективи в майбутньому. З його головою, математичними здібностями і знанням мови Джонік більше підходив для магістратури в ЄС. Та доля розсудила інакше. У якомусь місці кілька років тому він повернув в іншому напрямі, обравши іншу дорогу.
– Як у тебе справи взагалі? – спитав Левко. – Бізнес пре чи так собі?
Через рік після випуску з університету Гена організував власну фірму, що займалася продажем і встановленням металопластикових дверей та вікон. За сім місяців йому вдалось непогано розкрутитися.
– Не скаржуся. Справи добре, особливо як для Рівного, але діти… це як дві маленькі чорні діри, що висмоктують усі гроші, щойно вони в тебе з’являються.
– А що ти хотів? Ви з дружиною хоч кудись їздили відпочивати минулого року?
– Та куди там! – розвів руками Джонік. – Для мене відпочинок – це дві години сну між вечерею і тим моментом, коли у молодшої почнуть різатись зубки.
– Жесть…
Офіціантка принесла замовлення, поставила перед хлопцями дерев’яні тарілки з піцами.
– А ти кудись збираєшся?
– Ага, – кивнув Левко, витягуючи з розкатаного хрумкотливого коржа паруючий трикутник. – Ми з друзяками закінчуємо навчання
Наука і мистецтво (
Королівський технологічний інститут (швед.
Шведський інститут (швед.
Міжнародна програма з промислової екології (
