важко дихали (підйом був типовим для провулків у Куско – градусів під тридцять), а Левко не рухався. Якщо автомобіль він іще міг проігнорувати, то від чоловіка, який прямував до «Доджа», не здатен був відірвати погляду. Незнайомець саме дістався спортивного купе, витяг ключі і відімкнув тонкі елегантні дверцята. На секунду він затримався, невдоволено поглянувши на мінівен «Тойота», чий задній бампер застиг сантиметрів за п’ять від гострого капота «Додж Челенджера». По тому повернув голову ліворуч, встромивши погляд у юнаків, які тягли по схилу непритомного товариша (в цей момент, незважаючи на те що перед очима повзали сріблясті іскорки, Левко перестав дихати – йому просто перетяло подих). Чоловік, не зауваживши у хлопцях нічого цікавого, опустився за кермо, завів купе і став вирулювати на авеню, огинаючи «Тойоту».
Левку цього було достатньо. Попри потьмяніле світло вуличних ліхтарів українець роздивився, що незнайомець мав важку шевелюру й акуратно розчесану бороду, що товстим шаром наповзала на підгорля. Такої бороди не могло бути в жодного перуанця.
І ще він був рудим.
Таким рудим, що здавалося, начебто світло ліхтарів наливалося червоним, огинаючи його голову.
– Чого став?! – верескнув Айк, бризкаючи слиною в обличчя Левка.
Помітивши осклянілі очі, американці і собі повернули голови, намагаючись відшукати точку, до якої примерз погляд Левка, але не побачили нічого незвичайного. Нічого, що було б підозрілим для них.
– Лео, що там таке? – торсонув товариша Семен.
– Хе-е… – Левко нарешті видихнув і схаменувся, згадавши про Едді. – Бляха… – Через нього згаяли кілька дорогоцінних секунд. – Я в нормі. Тягнімо далі. – І взявся з подвійно силою волокти непритомного американця.
У цей час до групи підійшов лікар. Високий, як на перуанця, в міру огрядний чоловік середнього віку. Зліва на грудях до халату була приколота табличка. Левко встиг прочитати: «Dr. Renan Vargas».
– Коротко: що з ним трапилося? – спитав доктор. Його англійська була хорошою, і це обнадіювало.
– Алергія, – сказав Сьома.
– Причина відома?
– Капсаіцин.
Доктор Варґас не стримався і здивовано смикнув бровами:
– З харчів? Переїв перцю?
Лікар не перепитував, що таке капсаіцин, і це цілковито заспокоїло росіянина.
– Ні. Йому пирснули в обличчя газовим балончиком. – Семен не став уточнювати, яким саме балончиком.
Едді поклали на спеціальні ноші на коліщатках. Перуанець віддав кілька коротких наказів іспанською, і медсестри швидко покотили носилки. У проході на секунду утворилася товкучка – хлопці спробували разом протиснутись у хол рецепції. Лікарня виявилась зовсім крихітною: триповерхова будівля, не набагато більша за звичайний котедж.
– Я вколов йому одну ампулу адреналіну, – кинув Сьома навздогін лікарю.
– Чудово, –
