style="font-size:15px;"> Нейт відсмикнув руку.
– Це задля твоєї ж безпеки, Кайле. Ти маєш бути впевнений, що антиведмежий спрей спрацює, коли потрібно.
– Я К-калеб, а не К-кайл. – Здоровань почервонів від злості… і від сорому. Він був не готовий до надмірної уваги з боку сторонніх.
– От уяви, – веснянкуватий пропустив зауваження, – швендяєш ти по Мачу-Пікчу, а тут просто з прірви випурхує розтуди-його-маму цілий грізлі і репетує на тебе, а ти такий – хопа! – чувак, йди гуляй, у мене bear spray, і дістаєш свою прискавку. – З Нейта міг вийти чудовий стенд-ап-комік: народ, пирхаючи, сповзав під стола. – Направляєш її на ведмедя, і тут – клац! клац! – а воно не стріляє. І що тоді, друже? – Американець скорчив скорботну міну. – Гівнобаласт у штанцях буде найменшою твоєю проблемою на той момент.
Сміх, сміх, сміх. Тільки Калеб, мов гора, мовчки стримів з іншого боку стола. Нейт глумливо правив далі:
– А так я все перевірю, так би мовити, переконаюся, що балончик справний. Натисну один разок, і все – зразу поверну твою смертоносну зброю. Не парся!
Левко напружився – Нейт зняв запобіжну смужку зі спускового механізму. Невже не жартує? Схоже, не він один захвилювався: кілька дівчат налякано запищали, інстинктивно позатулявши роти й носики. Вони не усвідомлювали, що такою реакцією тільки розпалюють веснянкуватого американця.
Широко посміхаючись, Нейт запхав балончик за пояс джинсів і відступив від столу. Вся зала нервово спостерігала за ним.
– Едді, ану зроби нам грізлі, – змахнув рукою американець.
– Едді, не треба, – промовив хтось.
«Зупиніть його! – загорлав Левко (правда, лише подумки). – Він же напідпитку».
Едді, сміючись, прийняв виклик. Виліз з-за столу і перейшов у протилежний куток кімнати, тримаючись на безпечній віддалі від Нейта. Між хлопцями пролягло сім метрів: Нейт стояв у проході, що вів до рецепції, Едді спинився коло сходів, затуливши хлопців, що сиділи за комп’ютерами.
Калеб зробив останню спробу:
– Юначе, я наполягаю: віддай мій балончик.
Оте «юначе» тільки насмішило інших. Веснянкуватий різко повернувся, виставивши ліву руку вперед, а праву, неначе стрілець із епохи Дикого Заходу, поклавши на запхнутий за пояс балончик:
– Стій на місці, а то зараз будеш замість грізлі!
І знову регіт. Прикусивши губу, канадець відступив; кілька чоловік, що сиділи поряд нього, похапцем перемістились на інший бік стола – подалі від зони обстрілу.
Наступної миті Едді перебрав увагу на себе, взявшись показувати ведмедя. Махаючи руками і розхитуючись на напівзігнутих ногах, хлопець смішно, по-дитячому заричав:
– В-У-А-А! В-У-У-А-А-А-Р! А-Г-Р-Р-Р!
– Oh my gosh, – награно зойкнув Нейт, – подивіться, який страшний грізлі.
Глядачі вкотре розсміялися. Навіть Левко не стримав усмішки. Американець вихопив з-за пояса балончик і витягнув руку в напрямку «грізлі» (після цього Едді й балончик усе ще розділяло
