з Канади? – знову кучерявий.
– В Андах немає ведмедів, Калебе, – гримнув через стіл Айк Мітчелл.
– Зате є пуми, – ображено прогундосив здоровань.
Противедмежий спрей пішов по руках. Дорослі чоловіки поводились, мов діти: лякали один одного, імітуючи пирскання, принюхувались до ковпачка, – проте сміх поволі затихав, і збудження влягалось. Інцидент так би й завершився, якби цієї миті у кімнату не ввалився «скажений» Нейт.
– Ола, аміґос! Комо естас? – У правій руці він стискав коричневий паперовий пакет. Судячи з форми, всередині була літрова пляшка. Мабуть, віскі. Або щось інше, що горить.
– Друзяко! – в один голос викрикнули Едді з Ленсом. – Ми вже зачекались!
Нейт був яскравим блондином із закаляним веснянками гостроносим писком. Очі мав кольору зацукрованого меду, колючі й зверхні. Левку він не сподобався з першого погляду.
– Щось роздобув? – спитав Айк.
– Тс-с… – Нейт приклав пальця до губ, а потім тихо додав: – А то! – І під столом передав пляшку Айку. В «Samay Wasi» заборонялося приносити і розпивати щось «важче» за пиво.
– Айку, любий, тільки не треба, як учора, – невдоволено муркнула Меґан.
– А що було вчора? – зобразив дурника американець. Узяв пакет, поставивши його на стілець собі між ноги. З обгортки виткнулось горлечко, і Левко по пляшці впізнав віскі «Jameson».
На лихо, саме в цю мить противедмежий спрей опинився біля веснянкуватого Нейта.
– Що за штука? – Хлопець потягнувся за балончиком.
– Газовий балончик проти ведмедів, – повідомив Едді.
– You’ve got to be kiddin’ me![77]
– Я тобі серйозно кажу, – замахав Едді.
Побачивши зображення ведмедя, Нейт смикнув бровами. Наступної секунди в його очах заграв шалапутний полиск.
– Чий це? – Веснянкуватий підняв балончик, стискаючи його, наче гранату, що от-от вибухне.
– Мій, – потупившися, сказав Калеб.
– Будь обережний, не сплутай зранку з дезодорантом.
Дружній вибух реготу.
– А давайте залишимо його в туалеті замість освіжувача, – підхопила нову хвилю Меґан.
– Ха-ха-ха!
– Ото комусь буде сюрприз! – хтось із канадців.
– А тебе ведмежа морда не насторожує? – Нейт труснув балончиком.
– Тоді треба замалювати етикетку, – Меґан.
– Я тобі завтра підсуну замість лаку для волосся.
Меґан показала Нейту язик:
– Я не користуюсь лаком для волосся у подорожах, телепню.
Несподівано до розмови підключився один з товаришів Калеба. Покрутивши в руках рештки упаковки, він надибав цінник:
– Калебе, ти заплатив за цей лайномет тридцять п’ять баксів? Бодай тебе розірвало, друже!
– А що? – буркнув Калеб. Йому не сподобалось, як усе повернулося. Зрештою, він
Ви мене розводите! (
