1
Чесної гри (англ.). – Тут і далі прим. перекл.
2
Владислав Татаркевич (1886–1980) – польський філософ, історик філософії, історик мистецтв, дослідник естетики та етики. Його праця, про яку згадує Кшиштоф Зануссі, так і називається – «Про щастя» (1947).
3
Фатос Любонья (нар. 1951 р.) – албанський письменник, політв’язень, борець за права людини.
4
Максиміліан Марія Кольбе (1894–1941) – польський релігійний діяч, мученик і святий католицької церкви. У 1941 році, потрапивши до Авшвіца, добровільно погодився вмерти голодною смертю замість іншого в’язня, Францішека Ґайовнічека, який потрапив у десятку приречених на смерть (таким чином керівництво табору збиралося покарати в’язнів за втечу одного з них). Канонізований 1982 року Папою Іваном Павлом ІІ. Далі в цій книжці Кшиштоф Зануссі докладніше торкається особи Кольбе.
5
Цитата з вірша Адама Міцкевича «Полились мої сльози…» (пер. Максима Рильського).
6
Ельжбєта Ідалія Ґрохольська-Зануссі (нар. 1940 р.) – представниця старовинного графського роду, дружина Кшиштофа Зануссі.
7
«Майстер польської мови» – польська громадська ініціатива, метою якої є популяризація польської мови і нагородження людей, які заслуговують на відповідне звання. Кшиштоф Зануссі здобув це звання 2003 року.
8
Ян (Зенон) Сузін (1930–2012) – популярний польський телеведучий, за освітою архітектор.
9
Будьмо! (Нім.).
10
Козлик Матолек (Koziołek Matołek) – персонаж одного з перших і найвідоміших польських коміксів, створеного 1933 року. Нині – культовий образ польської дитячої літератури.
11
Баншутц (Bahnschutz) – німецький військовий підрозділ часів Другої світової війни, основна мета якого – охорона залізничних шляхів. Тут – службовці цього підрозділу.
12
Повернені землі (Ziemie Odzyskane) – термін, що ввійшов у вжиток після Другої світової війни і позначає західні та північні землі сучасної Польщі, які перейшли під польську юрисдикцію згідно з ухвалами Потсдамської конференції (1945).
13
Життєвий простір (нім.).
14
Войцєх Ґурський (1849–1935) – польський педагог, засновник відомої середньої школи у Варшаві, яка й після його смерті носила його ім’я.
15
Владислав Ґомулка (1905–1982) – генеральний секретар Центрального комітету Польської об’єднаної робітничої партії (польського аналогу КПРС) у 1956–1970 рр. Був відомий насаджуванням радянських порядків.
16
Становище
