.

      1 «Цей гострохвостий звір, що з нами поряд,

      Руйнує мур в фортеці кам’яній,

      По цілім світі йде від нього сморід!» —

      4 Таке промовив вождь учений мій

      І знак подав, що ждать потвору буде

      На стежці забрукованій твердій.

      7 І це гидотне втілення облуди

      Лице наблизило кінець кінцем,

      Не витягши хвоста, сховавши груди.

      10 Було його лице людським лицем:

      М’який блаженний усміх, щоки чисті, —

      А тулуб вився, як в змії, кільцем,

      13 Дві лапи волохаті й пазуристі;

      Обидва ж боки, спина з животом

      Від смужок та кружечків – геть плямисті,

      16 Куди там туркові з шовків жмутком,

      Не витчуть килимів таких татари,

      Арахна знов програла б з полотном.

      19 Як пристають до берега байдари —

      Півсудна у воді, пів – на землі,

      Як там, де у неситих німців свари,

      22 Бобер, присівши, ладить пастки злі, —

      Так лютий звір з іменням Геріона

      З’явився враз на кам’яному тлі,

      25 А хвіст був – мов розчахнута колона,

      Й стояли сторч отруйні два кінці,

      Неначебто жало у скорпіона.

      28 Сказав вожай мій: «Маєм, як ловці,

      Від нашої дороги відхилитись

      До чудиська, що сіло на луці».

      31 Поквапились праворуч ми спуститись

      І кроків з десять стежкою пройшли,

      Стараючись піском не обпалитись.

      34 Коли до звіра близько вже були,

      Побачив тіні я, що в спогляданні

      Сиділи коло прірви серед мли.

      37 Тоді учитель: «Кладучи в вивчанні

      Край дослідам, ти подолай свій страх, —

      Сказав, – і розберись у їх стражданні.

      40 Веди розмову там в скупих словах,

      А я домовлюсь, як би над цим долом

      Нас переніс він на своїх плечах».

      43 Так вирушив палючим сьомим колом

      Я сам-один, без друга, боязкий,

      Поміж народом, мученим і голим.

      46 У них в очах світився біль різкий,

      Чи тут, чи там, віддавшись небезпеці,

      То пломінь відсували, то піски.

      49 Так само роблять пси в нестерпній спеці

      Ротами й лапами, коли кусать

      Почнуть їх блохи, мухи а чи ґедзі.

      52 Я в лиця намірявся заглядать,

      Та лютий пломінь падав без упину,

      І я не міг нікого упізнать.

      55 І кожен з них на шиї мав торбину

      На колір певну й певний знак на ній,

      Які були за втіху всім єдину.

      58 І в одного на довгім гамані

      Я вздрів лазур небесного ефіру,

      Що лева мала обриси ясні.

      61 А інший, що являв покуту

Скачать книгу