ніч далеким громом, – чого вже там… Природа завжди допомагає добрим людям.
– Нумо, друзі мої, увага! – професор знову промовляв до дітей, розгорнувши перед ними величезний плакат. – Ось план підкопу. Копати почнемо від мого будиночка, землю будемо виносити й утрамбовувати на клумбах, підготовлених для розсади чорнобривців. Пропоную працювати за схемою – набрав відерце землі й одразу ж поступися місцем товаришу. Згодні?
– Так! – дружно закивали головами діти.
– Тоді до роботи!
Глава 8
Наукова дискусія
Тієї ночі в Академії казкових наук також не спали. У великому кабінеті за довгим столом засідали вчені, скликані академіком Хитренком. Найактивнішими були троє науковців – професори Ікс, Ігрек і Зет.
– Я вважаю, перед тим як ставити питання про методи пробудження, варто зрозуміти, що собою являють ці волошкові квітозаври, – авторитетно заявив професор Ікс.
– Слушно! – погодився із ним Хитренко. – То що вони собою являють?
– Наскільки я пам’ятаю, волошкові квітозаври мають голову, тулуб і хвіст…
– Нічого подібного, – заперечив зі свого місця професор Ігрек, – замість хвоста в них букет квітів. Вони тому і називаються квітозаврами. Їхня голова нагадує формою діжку для пальми.
– Ніяку не діжку, – заперечив професор Ікс, – а звичайнісінький вазон з однією діркою замість ока…
– Нісенітниці! – підхопився з місця професор Зет. – У квітозавра парна кількість очей. Їх у нього вісім! А спина вкрита травичкою, в якій ростуть гриби.
– І не травичкою, а звичайним мохом, посипаним журавлиною. І ніг у квітозавра немає! Він плазує на животі…
– Якому животі?! Він же птах! І має крила…
– Не крила, а крило, що росте посередині чола, і він ним махає, коли радіє…
– Коли радіє, то розпускає хвіст із троянд і пускає ротом бульбашки…
– Він узагалі має роги…
– Ні, не роги, а бивні…
– Бивні в нього відпадають у дитячому віці, і на їхньому місці виростають вуса…
– Це в самців. А в самок продовжують рости бивні…
– І доки вони в них ростуть?
– Доки їм ці бивні не обламають новонароджені діти…
Наукова суперечка між професорами тривала майже три години. За цей час було випито дванадцять графинів води, поламано шістнадцять олівців і чотири стільці, виплеснуто в атмосферу вісім кубометрів ненависті та з’їдено сорок шість таблеток валідолу. Коли ж професори втомилися від дискусії, Хитренко попросив наукового секретаря підбити підсумки.
Секретар підійшов до дошки, узяв крейду і, відповідно до тверджень професури, намалював п’ятиголове чудовисько, вкрите густою травою, з колесами замість ніг і пальмою замість хвоста. На кожній голові росло по крилу, рот був десь збоку, а вуха теліпалися просто над очима.
