питає чоловік.
– Я.
– От і добре. Я боявся, що не впізнаю Вас, але не впізнати таку неземну красу неможливо.
Капітоліна розквітає від гордощів. Витирає рукавом почервонілі очі.
– Ви – кучер?
– Завжди до Ваших послуг, – і чоловік елегантно присідає в реверансі.
– Уявляєте, поїзд не зупинився на «Львівській брамі»! – скаржиться Капітоліна, підводячись з лавки.
– Таке іноді трапляється, але не переймайтеся. Ходімо за мною. Я Вас швидко довезу, куди треба.
– Ви на кареті?
Кучер подає Капітоліні руку.
– Ну звичайно, Ваша Високосте.
– Капітоліна, Київ – це місто возможностей, – подружка Капітоліни, Натаха, старша на п’ять років. Вона вже перевдягнулась у нічну сорочку і збирається лягати спати.
– Я тебе не дуже розумію, Натаха.
– Що тут непонятного? У Києві ти можеш стати будь-ким, ким тільки захочеш, або навпаки, стати ніким.
– Натаха, я не хочу стати ніким.
– Ти і не станеш. Главне не розпускати соплі і мати опрідільонну ціль. От дивися. Я офіціантка у нічному клубі, да? Но в мене є ціль. Я хочу стати адміністратором цього нічного клубу. Та шо там адміністратором?! Главним адміністратором! Поняла? У мене є опрідільонна ціль.
Капітоліна ворушить бровами. Так вона демонструє активну роботу думки.
– Від завтра я буду працювати в супермаркеті. У рибному відділі, – бубонить Капітоліна.
– Це непогано для начала. Багато хто пройшов через супермаркети. Але ти ж усвідомлюєш, що все життя не можеш там працювати? На рибі.
– Звичайно, не можу, – Капітоліна по-дитячому надуває губки. – Але в супермаркеті багато відділів. Можна раз у рік їх міняти для разнообразія.
– Ну ти дурна, прям як курка, Капітоліна!
– Не називай мене куркою, Натаха!
– Харашо, ти просто дурна. Сконцентруйся. Вибери собі яку-то ціль.
Натаха залізає в ліжко.
– Натаха, а як це зробити? В смислі, як вибрати ціль? Яку ціль?
– Я не можу вибрати її за тебе. Це твоє лічне дєло. Твоя жизнь.
Капітоліна вимикає світло і теж залізає в ліжко. Крутиться. Голова кипить від можливих життєвих планів.
– Натаха, ти спиш?
– Угу.
– Допоможи мені, умаляю! Придумай мені що-не-будь.
– Ну, стань директором супермаркету, наприклад.
Капітоліна вибухає реготом.
– Натаха, ти шо?! Куди мені?! Та я, чесслово, табличку множення знаю лише до семи.
– Велике діло. Виучи.
– Придумай щось інше, Натаха. Пожалуста.
Натаха незадоволено повертається до Капітоліни.
– Підемо легшим путьом. Подумай, Капітоліна, що ти любиш робити?
Капітоліна не довго розмірковує над відповіддю:
– Я
