відро з морською капустою і фасує капусту по двісті грамів у пластикові коробки.
– Та мені й не треба, щоб ти зі мною говорив! – злиться Капітоліна. – Великий пан!
До акваріума підходить делікатна літня жіночка і довго розглядає його вміст.
– Виловіть мені, будь ласка, он оту жирненьку щуку в крапинку, – каже Капітоліні.
Риби в акваріумі полошаться.
– Яку? – допитується Капітоліна, беручи в руки сачок. – Ту, що так сумно дивиться, чи ту, яка заховалася за двома коропами?
– Ту, що заховалася за коропами.
Капітоліна пхає сачок в акваріум і невміло з ним вовтузиться. Піймана щука брикається. Забризкує водою Капітолінин фартушок.
– І почистіть її, будь ласка, – каже делікатна жіночка.
Капітоліна голими руками виймає щуку із сачка. Кладе на залізний стіл поруч з акваріумом. Щука конвульсивно вигинається, гамселить по столу хвостом, широко розкриває рота, і Капітоліна боїться, що зараз із цього рота вилетить громоподібний риб’ячий крик.
– Бідна, – шепоче Капітоліна і гладить щуку по спині. Щука трохи заспокоюється.
– Ви мені вибачте, – звертається Капітоліна до делікатної жіночки, – я сьогодні перший день на роботі. Це моя перша риба. Трохи шкода її, знаєте.
Делікатна жіночка співчутливо киває головою.
– У дитинстві, – лепече Капітоліна, – я читала «Енциклопедію благородних дівиць». У цій енциклопедії було все, що потрібно знати жінці. Як варити раків, наприклад. Знаєте? Треба їх кидати зразу в окріп. Так раки вмруть миттєво. Якщо кидати раків у теплу воду, то смерть їхня буде повільною і страшною. А це не гуманно, розумієте мене? Жінка повинна бути гуманною.
Делікатна жіночка нетерпляче потирає руки.
– Але про щук в енциклопедії нічого не писали, – каже Капітоліна. – Як її вбити так, щоб гуманно? Може, якийсь укол з отрутою миттєвої дії? І чого риби взагалі живі?! Нехай би плавали в річках уже мертві!
– Дєвушка, можете швидше? – делікатно нагадує про себе делікатна жіночка.
Капітоліна бере величезного ножа і прикладає його сталеве лезо щуці до голови.
– Зараз-зараз, – каже Капітоліна. – Зараз-зараз.
Щука завмирає. Її сиве водянисте око винувато дивиться на Капітоліну. Так, немов перепрошує за те, що своїм існуванням провокує Капітоліну до злочину.
– Не бійтеся, тисніть, Ваша Високосте, – нашіптує щука. – Мені не буде боляче. Я не відчуваю болю.
Капітоліна крізь сльози тисне на ніж і жабра щуки роздуваються як крила.
Капітоліна плаче і тисне на ніж усе дужче.
– Дєвушка, ну що ви тут мексиканський серіал устроїли? – делікатна жіночка, як то зазвичай буває, виявляється зовсім не делікатною.
Коля, який увесь час никав поруч, відбирає в Капітоліни ніж і зі знанням справи, одним точним ударом відрубує щуці голову.
Капітоліна
