доводиться працювати без саундтреку, бо на цьому руйновищі годі шукати живлення під магнітофон. Ледь-ледь видряпуєтеся на другий поверх будівлі – колись широкі центральні сходи фабрики давно перетворилися на сюрреалістичну мішанину залізяччя, каміння й якогось дратня, тому ви по черзі вповзаєте нагору по залишках стіни. І ось ви починаєте свій дивовижний і божевільний танок.
За сценарієм, купа бомжів гріється навколо діжки, в якій блимає полум’я, пританцьовуючи і виконуючи ритмічні рухи. Діжку знайшли тут-таки, вогонь невдовзі запалав, і жаский шаманський ритуал розпочався. У цілковитій тиші десятеро чудернацьких істот тупцює навколо іржавої металевої труби, з якої виривається чорний дим. Усе це дійство незворушно знімає Дід Григорій. Діжку жбурляють по підлозі, б’ють ногами, крутять, так що поступово ваш фантасмагоричний загін входить у неконтрольований транс, чого й намагався досягнути Юра. Хтось видерся в провалля вікна, хтось з гітарою рубається на купі цегли, хтось добиває пом’яту діжку, хтось виринає з хмари пилу в дивовижному танці…
Нарешті зйомки закінчено. Раптом знизу долинають чиїсь тремтячі голоси: «Ану геть звідси, бо зараз викличемо міліцію!.. Негайно залиште приміщення!.. Що ви там робите?.. Це, напевно, якісь божевільні або секта… Та ні, вони там щось ховають, може, крадене…» Виявляється, попід фабрикою зібрався цілий натовп місцевих аборигенів – дідусів і бабусь, – котрі ошелешено дивляться на небувале досі в цих краях дійство. Нажахані тим видовищем, охоронці дворового порядку таки подзвонили в міліцію, і тепер в її очікуванні намагаються затримати дивних прибульців. З вікон навколишніх будинків визирають перелякані обличчя, у дворі панує моторошна тиша. Під закляклими від небаченого жахіття поглядами місцевих жителів ви спішно ретируєтесь, аби уникнути зайвих розборок з правоохоронними органами. Спантеличені бабусі, збившись докупи, щось напружено шепочать вам навздогін, хрестяться. Ви розчиняєтеся у провулках. Потім на всіх одночасно накочує нестримний сміх. Очевидно, тоді серед певних кіл жителів того двору зародилася химерна легенда про таємничих мешканців покинутої фабрики, переказувана не одному поколінню неслухняних малят…
Тебе вразили її очі
Тебе вразили її очі – дві стиглі мигдалини, що одночасно наче посміхались і хоронили якусь страшну таємницю. Щось східне проступало в її рисах, так зазвичай зображували хижих і невситимих перських цариць. Чорне і лискуче, як смола, волосся важкими пасмами падало на плечі, утворюючи бурхливі хвилі. Боже, що це був за рот – пухлі губи манили бездонним колодязем, над яким чорніла ледь помітна смужка пуху. Кирпатий носик кумедно дивився вгору. Якась дивовижна, дика краса.
Ти закохався в неї одразу, з того самого моменту, як побачив на ґанку другого корпусу, усміхнену і загадкову. Вона визирала з-за плеча подруги, що саме знайомилася з тобою. Це ти вже потім дізнався, що ваше знайомство було ними заздалегідь сплановано. Вона якось побачила тебе в оточенні
