експертів, а тим часом ти уповні усвідомлюєш безвихідність проблеми. Адже з однією паличкою Хет не зіграє, а отже, ваш виступ під загрозою зриву. До того ж, окрім вас з живим барабанщиком сьогодні грала лише одна команда, з Кривого Рога, яка вже вирушила відзначати загальне свято.
На щастя, далеко втекти вони не встигли. Ви кидаєтеся шукати ударника криворізького гурту «ЕнБо» Діму, і невдовзі Хету таки приносять другу паличку. Якраз у цю мить Креза вже оголошує ваш вихід: «А тепер перед вами виступить група, заради якої ви всі, власне, сьогодні й зібралися!» – й під гучні оплески і крики численних прихильників та друзів ви з’являєтеся перед заповненою ущерть залою.
…Шість пісень промайнули на одному диханні. Ти сьогодні грав у повному екстазі, без залишку розчинившись у вашій по-бароковому похмурій і водночас глибокій музиці, лише іноді відчуваючи, як пересохло в горлі…
Хет
На другий, заключний день фестивалю ви прийшли поважні й горді, ловлячи на собі захоплені дівочі погляди і привітно відповідаючи на підбадьорливі вигуки старих і нових прихильників. Сьогодні грають інші представники акустичної рок-еліти – «Еквінокс», «Тінув’єль», «Конфлікт». Ви прийшли послухати конкурентів, потусуватись, випити з друзями і, нарешті, зібрати рясний урожай слави, підкріплений вчорашнім тріумфальним виступом.
Ти згадуєш, правда досить важкувато, як учора ви з Фатєром видерлись на сцену у складі дніпропетровської групи «Доктор Чойлі», з якою встигли породичатися за лаштунками, як підігрували їм на скрипці й флейті і навіть підспівували. Потім на сцені була інша дніпропетровська група «Ельфи», а ви з Фатєром залишалися біля мікрофонів, аби підіграти й цій команді, і як вас вже ледве не силоміць стягували зі сцени. А в цей час гітарист Злодєй влаштував справжнє акробатичне шоу, роблячи на сцені різноманітні піруети і сальто, стрибаючи за спинами музикантів, так що по залу навіть прокотилася хвиля збуджених зойків і оплесків. Чого тільки вчора не було…
Хтось торкається твого плеча і щось шепоче у вухо. Це Хет: «Валику, бачиш там на сцені оту барабанну стійку? А в мене такої нема». – «Ну то й що?» – щиро дивуєшся ти. Замість відповіді Хет з таємничим виглядом розчиняється у напівтемряві зали. Зараз виступає хтось зовсім нецікавий, і ти знову із задоволенням поринаєш у спогади. Після виступу, який навіть знімало телебачення, ви пішли до Рустама, чий будинок знаходиться через дорогу від «Дробів». Дніпропетровців узяли із собою, бо їм ніде було ночувати. У двох кімнатах рустамової оселі набилося стільки народу, що навіть для гітар не вистачало місця. Тіла лежали у ванній, на кухні, у коридорі. Хтось співав, хтось пив, хтось цілувався на дивані. Довжелезний, під два метри, дніпропетровець Бананан увесь час не вписувався у дверний прохід і врешті таки впав на підлогу, де і заснув під співи й стогони найміцніших колег.
Щось знову відвертає твою увагу від спогадів, цього разу це
