колодкових, площу тертя.
«Порше-356», 1952 року
Ободи коліс авто дещо зменшилися в діаметрі. На них почали монтувати ширші шини із зниженим внутрішнім тиском, що забезпечувало більш плавний хід. Шини стали безкамерними, що спрощувало їх експлуатацію і підвищувало надійність руху.
Дуже важливою зміною у післявоєнний період стало те, що на більшості європейських легкових авто конструктори відмовились від громіздкої рами. Несучим став кузов, до якого і кріпилися всі агрегати автомобіля. Американці були більш традиційними, залишивши несучу раму. В цьому вони знаходили свої переваги: можливість встановлювати на одне й те саме шасі різні типи кузовів, у тому числі й відкриті, які взагалі складно зробити несучими й водночас досить міцними.
З’явилися перші спроби замінити металевий кузов легкового автомобіля кузовом із склопластика – пластмаси, армованої скловолокном. Приваблювала легкість, міцність, дешевизна матеріалу. Окрім того, такий кузов не іржавів. Деякі фірми Америки, Англії, Франції, Швеції почали в дослідному дрібносерійному порядку випускати авто з пластмасовими кузовами. Створювалось враження, що склопластик спроможний замінити сталь. Однак цього не сталося. Виявилося, що досить трудомістким є процес формування пластмасових кузовів. Окрім цього матеріалу у післявоєнному автомобілебудуванні почали застосовуватись й інші сплави, наприклад, алюмінієві.
Усі ці приклади свідчать про те, що у названий період еволюція автомобіля йшла дуже швидкими темпами.
Автомобільні знаменитості
Крила Едмунда Румплера
Про Едмунда Румплера відомо небагато. Навіть у німецькомовних виданнях про життєвий шлях цього конструктора можна знайти лише уривчасту та убогу інформацію. У той же час у книгах з історії техніки його ім’я згадується досить часто, нарівні з іменами таких великих європейських конструкторів, як Порше чи Ледвінк.
А почався шлях Румплера у спокійному Відні – одному з європейських центрів мистецтв та ремесел. Едмунд народився 4 січня 1872 року. На батьківщині, у Відні здобув освіту – закінчив вище технічне училище машинобудівництва та електротехніки. Здібний молодий інженер відразу ж отримав роботу на відомій у той час фірмі «Нессельсдорф» – промисловості, яка бурхливо розвивалася потрібні були хороші спеціалісти. Але пробув він там недовго. Вже у 1898 році двадцятишестирічний конструктор протягом кількох місяців виконував обов’язки технічного директора берлінської «Альгемайнен Моторваген Гмбх». А 10 серпня того ж року його призначили технічним директором «Даймлер Моторен Гмбх».
Едмунд Румплер
Нарешті, інженер опинився у «Центаур Аутомобільбау». Підприємство збанкрутувало, ледь випустивши перший автомобіль.
І знову Румплер на новому місці. У серпні 1902-го року він
