але потребувала особливої точності у виготовленні. В рекламі було сказано: «У будь-якого дилера ви навчитесь керувати цим автомобілем». Ні скреготу, ні ривків при переключенні передач навіть у водіїв-початківців.
Генрі Форд
Просторий кузов був містким і досить комфортабельним. Важив автомобіль 600 кг.
До кінця 1908 року було зібрано 305 машин, і 31 грудня модель, яка раніше побувала у Лондонському автосалоні, була представлена у Нью-Йорку. Її прийняли захоплено – більш доступних автомобілів Америка тоді не знала. Безумовно, не всім сподобався простий, навіть примітивний дизайн, але надійність і легкість ремонту були значно вагомішими фактами. «Форд-Т» отримав багато глузливих прізвиськ, але в історії залишилось доброзичливо-іронічне – «Жерстяна Ліззі». Американці ставилися до народної машини, як до члена сім’ї, якого можуть і пожурити, але все ж таки люблять, бо він свій, рідний.
З кожним роком автомобіль ставав дешевший, – нарощуючи виробництво, Форд знижував ціну. Девізом того часу для нього були слова: «Я відчуваю себе щасливим від свідомості, що роблю інших людей щасливими». І йому це непогано вдавалося. Окрім того, що Форд забезпечив робочі місця для тисяч американців, він зробив автомобіль доступним для робітників і інженерів, лікарів і фермерів.
У 1910-му, коли випустили вже майже 100 тисяч машин, стандартний п’ятимісний «турістер» коштував 950 доларів. З пуском конвеєра ціна упала на третину. Конвеєрну систему виробництва навіть назвали «фордизмом». Поточне складання окремих вузлів Форд ввів у 1913 році, автомобілів у цілому – роком пізніше.
Відтоді конкурентів по ціні у «Ліззі» практично не було. В 1920 році стандартна машина коштувала всього 440 доларів, а двомісний варіант і того менше – $395. У той же час за найдоступнішу версію «Шевроле» треба було викласти $810.
Перший мільйон машин (немислиме до «Форда-Т» число!) зібрали до 1915 року. «Жерстяна Ліззі» перевернула життя США. З’ясувалось, що автомобіль може бути не тільки іграшкою для багатих і навіть не тільки засобом пересування, а ще й основою способу життя, елементом культури. Масова автомобілізація потребувала нових доріг, як гриби після дощу, виросли бензоколонки, заповзятливі механіки відкривали ремонтні майстерні. Автомобіль і пов’язані з ним галузі почали годувати сотні тисяч американців.
«Форд-Т»
Не змінюючи основ конструкції, фірма все ж вносила у будову машини певні покращення. З 1915 року почали ставити електричні фари, з 1919-го на замовлення – електростартер. Правда, з 1914-го більшості з покупців прийшлося погодитися з тим, що автомобіль повністю загубив індивідуальність. Завдяки потоковому виробництву майже всі машини стали чорними. Відсутність вибору компенсували дотепною рекламою: «Ви можете купити у нас автомобіль будь-якого кольору за умови, що він чорний». Пропонували й машини на замовлення – більш веселих забарвлень.
Завоювавши Новий Світ, «Жерстяна
