XX століття «монополістом» став і донині залишається бензиновий ДВЗ. Поширення не знайшли ні машини, що працювали на паровому двигуні, ні електромобілі. Хоча «електродія» в автомобілебудуванні досі залишається актуальною, (про це ще буде далі). Автомобілю треба було «з’їжджати з рівного шляху», тому конструктори почали працювати над тим, як покращити його прохідність. На деяких автомобілях ведучою стала не тільки задня, а й передня вісь. Такі машини називаються повноприводними. На бездоріжжі вони почувають себе набагато впевненіше: забуксують задні колеса – вивезуть передні.
Седан, фаетон, лімузин…
Наші уявлення про перші автомобілі досить одноманітні. Між тим машина тих часів – це зовсім не одна стандартна модель. Якщо говорити про легкові, вони відрізнялись і розмірами, і типом кузовів.
Наприклад, були повністю відкриті, без тенту й вітрового скла, але з дверцятами, вони називались торпедо. Красивим словом фаетон звались авто з відкритими кузовами і знімним тентом, їх ще називали автомобілями з американським верхом, через те, що вони були дуже популярні за океаном. Фаетони – це маленькі двомісні машини, а ті, що мали два ряди сидінь, називалися дубль-фаетонами.
Найбільш поширені – повністю закриті багатомісні кузови – мали назву седан, а маленькі двомісні – купе з внутрішнім керуванням.
На автомобілях високого класу, як правило, встановлювали кузови типу лімузин (вони і зараз існують, це чи не найдорожчі машини). Спочатку лімузин виглядав так: повністю закритий салон тільки для пасажирів, а водій розміщався спереду на лавці, як кучер на козлах, і його захищав від негоди тільки легкий навіс над головою, навіть не було вітрового скла. Втім, траплялись лімузини з повністю закритим кузовом для водія, його місце обов’язково відділялося від пасажирського салону перегородкою. Такий кузов називався лімузин з внутрішнім керуванням, або берлин. Зараз у довгому, нібито розтянутому кузові між шофером та пасажирами встановлюється перегородка із скла, яка може автоматично опускатися чи підійматись.
Був ще автомобіль типу ландоле – своєрідний гібрид відкритого і закритого кузовів. Це закритий кузов, але його задня стінка у верхній половині була м’якою. Її можна було відкрити, при цьому вона складалася гармошкою, як верх дитячої коляски. Ландоле були дуже популярні, хоч на них і скаржилися, що така ослаблена коробка кузова швидко розхитується, а шкіра відкидної частини легко перетирається.
Сучасні автомобілісти мають практично такий собі дім на колесах. В ньому, піднявши скло, можна створити повну ізоляцію від зовнішнього світу. Якщо холодно – машина обігрівається, якщо жарко – вентилюється. Словом, затишно, комфортно, тепло… Тому, мабуть, надто «незахищеними» виглядають «бабусі» і «дідусі» нинішніх авто. Вони можуть здатися нам навіть дивними, недоробленими чи що… Але ж не треба забувати, що автомобіль пройшов довгий шлях розвитку.
