style="font-size:15px;"> Основна модель заводу – А 28–40 – була досить простою за побудовою, мала солідний запас міцності, хоч про неї і говорили, що вона дещо важкувата. Машині була притаманна висока прохідність (це був своєрідний «джип») та ряд інших високотехнічних якостей.
Однак І. П. Пузирьову не щастило. Важко було боротися не лише із зарубіжними фірмами, які користувалися легким доступом на російський ринок, але й з упередженим ставленням до автомобілів вітчизняного виробництва з боку заможних замовників. Крім того, репутацію явно підірвали численні чутки про те, що перші машини Пузирьова насправді були зібрані нібито із закордонних запчастин і в подальшому значно програвали навіть поганеньким зарубіжним машинам, особливо щодо конструкції. Про це писав журнал «Автомобіліст», а друкованому слову тоді вірили свято.
Завод Пузирьова поступово занепадав, замовлень надходило дуже мало. Становище ускладнилось після сильної пожежі, яка знищила у січні 1914 року основні цехи, вісім готових машин і 15 комплектів готових до складання деталей. Очевидно, російське виробництво Пузирьова комусь дуже заважало. Звернення конструктора до влади теж було безуспішним…
«Руссо-Балт-С 24–35» 1912 року з кузовом «лімузин»
«Руссо-Балти» – найкращі у світі
Найбільшим «тиражем» автомобілів у ті часи прославився «Русько-Балтійський вагонний завод». З 1909 по 1919 рік він випустив загалом близько 900 машин. Це були справді цікаві в багатьох відношеннях машини. І якби не Перша світова війна, що пригальмувала розвиток автомобільної галузі держави, «Руссо-Балт» міг би стати кращим автомобільним виробництвом у світі.
Усі «Руссо-Балти» мали надійні чотирициліндрові двигуни. Про прекрасні оригінальні якості машин свідчить те, що в період з 1910 по 1913 роки вони одержали золоті медалі на п’яти автомобільних виставках, у тому числі на двох міжнародних. Міцність і надійність – головні риси «Руссо-Балтів» – не раз підтверджувалися на великих автопробігах, які в той час і при тодішньому стані шляхів були добрим засобом випробування автомашин на витривалість. Кожний рейд славних «Руссо-Балтів» закінчувався призами, кубками чи медалями. Так було після важкого пробігу Петербург – Севастополь 1911 року. Наступного року «Руссо-Балти» успішно виступили в пробігу, організованому російським військовим відомством. Цей іспит мав практичну мету – виявити найкращий тип легкового автомобіля для використання в армії. Маршрут довжиною 3320 км був прокладений по важких шляхах північно-західної частини країни. Суперниками російських машин моделей С виступили автомобілі чотирнадцяти зарубіжних фірм. І машини «Руссо-Балти» впевнено перемогли.
«Руссо-Балт» побував навіть. на Везувії. Це сталося під час одного з міжнародних пробігів, який проходив восени 1910 року в Італії. Машина своїм ходом подолала підйом на гору, діставшись аж до самої обсерваторії, розташованої неподалік від вершини.
Добре показав себе автомобіль і в міжнародному
