прохання дебатувалося два тижні, і лише 5 лютого було видано дозвіл строком… на три місяці. Фрезе відмовився від «подарунка», бо сприйняв його як образу.
У жовтні 1904 року «Фрезе і Ко» виконує замовлення торговельної фірми «Жорж Борман» і продає їй п’ять своїх машин. Хазяїн фірми Григорій Борман був консулом Румунії при дворі імператора Росії і мав можливість придбати автомобілі у будь-якій іншій країні, але віддав перевагу машинам петербурзького виробництва. Він не помилився: автомобілі працювали відмінно, доставляючи товари не тільки по Петербургу, але й у приміську зону.
У 1905 році фірма створює небачений до того автомобільний поїзд з активними причепами. На автомобілі-тягачі було встановлено двигун внутрішнього згорання, який приводив у дію електричний генератор. Струм від нього надходив також на двигуни самого тягача, а також на всі шість причепів. Таким чином, причепи ніби «допомагали» своїми моторами тягачеві.
П. Фрезе запропонував використовувати цей автопоїзд для пасажирських перевезень на міських маршрутах, але міська управа ухвалила рішення, котре фактично закрило шлях цьому російському винаходу. Коли доведений до відчаю Фрезе продав французькій фірмі «Де Діон Бутон» свій поїзд і у Франції через пару років з’явився йому подібний (полковника Ренара), про це заговорили усюди.
Імператор Микола II придбав французький поїзд, і російська преса постійно повідомляла, як машина «працює» на благо царя. То поїзд перевозив імператорські речі з Царського Села у Петергоф, то доставляв їх назад, то забезпечував матеріалами будівництво в Царському Селі…
З колекції старовинних автомобілів
З 19 травня по 4 червня 1907 року (за старим стилем) у Петербурзі проходила Перша міжнародна автомобільна виставка. У ній взяла участь і фірма «Фрезе і Ко». Виставочний комітет одностайно вирішив нагородити її Великою золотою медаллю за виробництво кузовів та розповсюдження автомобілів у Росії. Цікаво, що на Заході будь-яке примітивне кузовне виробництво йменувалось не інакше, як автомобільний завод, а в Росії ще довго відлагоджене автомобільне виробництво називали скромно – кузовне.
По суті, створення автопоїзда з активними причепами було лебединою піснею фірми «Фрезе і Ко» і його власника.
У 1910 році Петро Олександрович Фрезе продав свою фірму Автомобільному відділу Русько-Балтійського вагонобудівного заводу.
24 квітня 1918 року П. О. Фрезе помер і був похований на Нікольському кладовищі, що в Олександро-Невській лаврі…
Доля винахідників у Росії найчастіше була нелегкою. Вже говорилося, що в 1896 році автомобіль Яковлєва і Фрезе брав участь у Всеросійській промисловій та художній виставці у Нижньому Новгороді і мав великий успіх серед відвідувачів. Але не всім ця новинка прийшлася до вподоби. Нижегородську виставку відвідав і молодий цар Микола II. Коли спробували звернути його увагу на перший російський автомобіль, він пройшов
