того часу, як молекулярна хмара починає колапсувати (дуже швидко стискатися), відбувається низка процесів, що насамкінець призводить до народження повноцінної зірки. Спочатку хмара починає нагріватися, що супроводжується активним випромінюванням енергії в інфрачервоному діапазоні. Особливо масивні та яскраві хмари водню, розташовані в сузір’ї Оріона, які світяться в інфрачервоній області спектра.
Із зростанням густини хмари випромінюванню стає все важче і важче покинути її межі. Густина центральних регіонів хмари стає дедалі вищою. Оскільки світло та (особливо!) тепло вже не можуть швидко та повністю покинути хмару, її температура та тиск усередині дуже швидко та драматично зростають. Коли тиск випромінювання починає протистояти гравітаційному стисканню, то згусток молекулярної хмари стає протозіркою.
Протозірка піддається дедалі сильнішому гравітаційному тиску, а протистояти йому продовжує тиск випромінювання, що народжується в її надрах. З цих причин протозірка дуже швидко та сильно розігрівається. Повноцінною зіркою, за сучасними уявленнями, вона стане лише тоді, коли температура в її надрах підніметься до 10 мільйонів кельвінів.
При температурі 10 000 000 К та вище стає можливим процес, завдяки якому зірка зможе існувати протягом багатьох сотень мільйонів років. Цей процес – термоядерні реакції. На момент початку реакцій у надрах зірки сама вона приходить до стану так званої гравітаційної рівноваги – коли гравітаційне стискання ззовні повністю компенсується тиском випромінювання зсередини.
Ядерні процеси, що протікають у надрах зірок – це причина того, що існують відомі нам елементи періодичної системи Менделєєва. Всі вони, за сучасними уявленнями, народилися в надрах зірок або під час космічних катастроф – вибухів Нових та Наднових зірок. Лише трансуранові елементи в природі не зустрічаються, люди отримали їх штучно в потужних прискорювачах.
Коли зірка народилася та досягла стану гравітаційної рівноваги, починається основний та найдовший етап її життя. Протягом цього етапу зірка залишається відносно стабільною та поступово спалює свій запас Гідрогену, перетворюючи його на Гелій. Час, який зірка живе в такий спосіб, залежить від її маси. Чим масивнішою є зірка, тим скоріше вона витрачає свій запас ядерного палива. Для маломасивних або середніх зірок, таких як наше Сонце, час безтурботного життя може вимірюватися мільярдами років. Тоді як гіганти, як, наприклад, Вега з сузір’я Ліри, проживуть не більше кількох сотень мільйонів років.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам
