це червоним зміщенням.
Ефект Доплера-Фізо на прикладі потягу та джерела світла, що рухаються
Ще у 10-х роках ХХ століття вчені знали, що більшість галактик віддаляються від нас. Це було встановлено за червоним зміщенням, що спостерігалося у їхніх спектрах. Розпочавши вимірювати відстані у Всесвіті, Хаббл декілька років також вимірював значення червоного зміщення для багатьох галактик. У 1929 році Хаббл оприлюднив свої результати: чим віддаленішою є галактика, тим швидше вона від нас віддаляється (тим більше червоне зміщення її спектра). Дивно те, що це твердження, відоме тепер, як закон Хаббла, базується на досить малій кількості галактик. До того ж еталони для вимірювання відстаней, вибрані Хабблом, виявилися хибними. Виходить, що Хабблу просто пощастило? Можливо, але, базуючись на багатому матеріалі спостережень кількох десятиліть, нині можна точно сказати: його закон справедливий!
Звісно, що на формулюванні самого закону Хаббл не зупинився. Він уперше зробив спробу визначити коефіцієнт пропорційності між віддаленістю та швидкістю галактики. Тепер ця величина також відома як стала Хаббла (H0).
Проте стала Хаббла має набагато більш фізичний сенс, ніж просто коефіцієнт пропорційності. У рамках моделі Всесвіту, що розширюється, його вік можна передбачити за даними, які характеризують відстані до найвіддаленіших об’єктів сучасного Всесвіту. Таким чином, стала Хаббла безпосередньо пов’язана і з віком Всесвіту. З фізичної точки зору, величина, обернена до сталої Хаббла – 1/H0 – вказує на те, як довго Всесвіт розширюється. Але ж це і є його вік! Сучасні оцінки значення сталої Хаббла приводять до віку Всесвіту у межах від 12до 18 мільярдів років.
Едвін Пауелл Хаббл (1889–1953).
Американський астроном, космолог. Навчався у Чиказькому університеті, працював у лабораторії відомого фізика Міллікена, але потім вирішив стати адвокатом. Отримав диплом юриста, працював у адвокатурі. Однак за рік потому залишив професію заради астрономії. До Першої світової війни був асистентом в обсерваторії Йєркс, поблизу Чикаго. По закінченні війни працював в обсерваторії Маунт-Вілсон у Каліфорнії. Фундаментальні праці Хаббла поклали початок позагалактичній астрономії. Він уперше довів зоряну структуру Туманності Андромеди та ряду інших галактик. Першим запропонував систему класифікації галактик за формою та іншими морфологічними особливостями. Відкриття закону, названого його ім’ям, стало спостережною основою теорії Всесвіту, що розширюється. Хаббл – один з піонерів вивчення далеких зоряних систем та видатний астроном ХХ століття. Нині дослідження далеких зоряних островів продовжує найпотужніший у світі телескоп – орбітальний комплекс імені Едвіна Пауелла Хаббла.
Класифікація об’єктів зоряного неба
Ознайомившись з історією виникнення і розвитку Всесвіту, з тим довгим шляхом еволюції, що пройшли матерія та енергія, перш ніж набути сучасного вигляду,
