дві специфічні точки – полюси, а також екватор. Полюс на небі називається полюсом світу і знаходиться в уявній точці, де вісь обертання Землі перетинає нашу небесну сферу. З вашого місця спостереження здається, що зоряне небо обертається саме навколо цієї точки. Вирізняють Північний та Південний полюси світу. Проведемо аналогію із земними полюсами і екватором, і стане зрозуміло, де знаходиться небесний екватор. Доповнимо цю аналогію небесними координатами, що будуть відповідати географічним довготі та широті. Так, перпендикулярно екватору піде відлік небесної довготи – прямого сходження (позначається α), а паралельно йому пройдуть лінії небесної широти – схилення (позначається δ). Схилення вимірюється у градусах дуги та приймає значення від -90° (Південний полюс світу) до +90° (Північний полюс світу). Схилення на екваторі дорівнює 0°. Пряме сходження вимірюється в годинах, хвилинах, секундах і долях секунди у відповідності зі співвідношенням 1год = 15°, 1° = 4хв. Точкою відліку прийнято вважати точку весняного рівнодення, що відповідає переходу Сонця із південної небесної півкулі до північної. Проте через прецесію земної осі ця точка зміщується, тому координати визначаються на певну епоху. Наприклад, у сучасних астрономічних календарях координати наведено на епоху 2000,0, і це означає, що за точку відліку взяте положення точки весняного рівнодення на початок 2000 року. Викладена теорія в астрономічній науці має назву екваторіальної системи координат.
Земля знаходиться в центрі уявної небесної сфери
Є на небі ще дві лінії, які мають теоретичне та практичне значення. Перша з них – це так звана екліптика. Вона являє собою видимий шлях Сонця на фоні зірок протягом року. Приблизно цим же шляхом подорожують на небі Місяць та планети. Екліптика нахилена до площини небесного екватора під кутом 23,5°. Таким чином, у день літнього сонцестояння наша денна зірка має максимальне схилення – +23,5°, у дні рівнодення – нульове його значення, а в день зимового сонцестояння її схилення набуває свого мінімального значення – -23,5°. Тепер стає зрозумілим, чому влітку світловий день значно довший за зимовий. Друга лінія називається меридіаном і проходить через зеніт у напрямку з півночі на південь. Проходячи через цю лінію, небесні об’єкти досягають найвищої точки над місцевим горизонтом.
Відлік координат на небесній сфері на прикладі зірки Вега
Через те, що вісь обертання Землі нахилена до площини її навколосонячної орбіти на 23,5°, лінія екліптики теж нахилена до небесного екватора під таким самим кутом
Використання небесної системи координат дає нам змогу зробити кілька важливих висновків. По-перше, полюс світу знаходиться на півночі на висоті, що дорівнює географічній широті φ місця спостереження. По-друге, найвище над горизонтом екватор піднімається на півдні, де його висота дорівнює 90° – φ. Стає очевидним, що всі об’єкти, які мають схилення більше за значення 90° – φ, ніколи не
