країн.
Але не тільки Азія загрожувала Європі. Християни-європейці теж мріяли про захоплення азійських територій. У Середні віки вони здійснили кілька хрестових походів для «визволення Гробу Господнього». Але насправді хрестоносці прагнули захопити нові землі, недарма створили там декілька королівств, які так і не змогли утримати.
Різні релігійні рухи взагалі мали дуже великий вплив на долю європейських країн. Під знаком утвердження католицтва римські папи прагнули до світового панування, тому будь-яка протидія інтересам католицької церкви вела до жорстокого покарання окремих людей, правителів і навіть цілих держав. Тому хрестові походи здійснювалися не лише до Палестини, а й до європейських країн, приміром у Литву, де народ довгий час додержувався поганства, або у Чехію – проти гуситів. Гусити були попередниками протестантизму, який вимагав реформування церкви. Зараз ця течія у християнстві вважається одним з трьох його головних напрямків, а на той час церква запекло боролася з ним, бо протестанти домагалися обмеження влади Римського Папи і католицької церкви. Протестантський опір в Європі одержав назву Реформації. Вона розділила західноєвропейські країни на католицькі і протестантські. Між ними велися криваві війни, плелися нескінченні політичні інтриги.
Великого поштовху до економічного і політичного розвитку Європи надала доба Великих географічних відкриттів. Спочатку у другій половині XV ст. португалець Вашку да Гама знайшов морський шлях до Індії, потім його співвітчизник Колумб відкрив Америку, а Магеллан обійшов навколо земної кулі. До Америки поринули завойовники – конкістадори, серед яких були не тільки іспанці та португальці, а й німці.
Дуже скоро найсильніші з європейських країн почали захоплювати землі і в інших частинах світу, утворюючи колонії в Африці, Азії, на островах Тихого та Атлантичного океанів. Вони організовували спеціальні експедиції для географічних відкриттів і приєднання до себе багатих територій. Цей процес тривав декілька століть, але інтенсивність його у різні часи була різною, бо в деяких випадках європейські події відвертали увагу колонізаторів на більш гарячі проблеми.
Поступово необмежена влада імператорів, королів та інших коронованих осіб почала набридати європейцям, бо лягала важким тягарем на їхні плечі. Протягом доволі короткого часу, з 1566 по 1799 роки, в Європі спалахнуло три революції: Нідерландська, Англійська та Французька, які закінчилися перемогою над монархами цих країн. Особливо впливовою на європейські процеси була Французька революція. Її ідеї охопили усі європейські країни і їхні колонії. Наслідком стала революція у Північній Америці, де англійські колоністи повстали проти влади англійського короля, перемогли і створили Сполучені Штати Америки. Їм допомагали волонтери з Франції та Польщі.
Результатом Французької революції стала також епоха Наполеонівських війн. Наприкінці XVIII ст. республіканська влада у Франції
