століть східні слов’яни продовжували активно розселятися і утворили 14 великих племінних союзів, що займали землі Білорусі, України і Росії. Серед них наймогутнішим племенем вважалися поляни. До інших відносилися древляни, уличі й тиверці, а також волиняни, бужани та дуліби. Поляни жили у Середньому Подніпров’ї і згодом підвели під свою руку інших. Саме вони утворили ранньофеодальну Давньоруську державу, яка, на думку більшості істориків, стала основою для формування трьох східнослов’янських народів: українців, білорусів та росіян. Столицею цієї держави був Київ, заснований десь у V–VI ст. Тому вона й одержала назву Київської Русі. Втім, чому народ цієї держави почав називати себе Руссю, досі невідомо. За легендою, так називало себе одне з племен норманів, яких начебто покликали до Києва правити, бо місцеві мешканці були не в змозі дати собі раду у керуванні державою.
Дійсно, перші з відомих нам київських князів, Олег, Ігор та Ольга, були норманами. Але, як зараз визнано, їхні попередники захопили київський престол силоміць і весь час наштовхувалися на опір. А відомий російський історик Б. А. Рибаков вважав, що мудра княгиня Ольга, щоб закріпити своїх нащадків на київському престолі, одружила свого сина Святослава з дочкою приборканого нею древлянського князя Мала. Отже, її онук Володимир І Великий (Святий) був напівслов’янином. У 988–989 рр. за його ініціативою у Київській Русі було запроваджено християнство у формі православ’я, що мало великий вплив на самосвідомість українців у майбутньому та долю української державності.
Найбільшої могутності Київська Русь досягла при синові Володимира Великого, Ярославі Мудрому. У боротьбі за київський престол він одержав перемогу над братами і домігся покори від інших князівств. Після цього князь спрямував свою діяльність на просвітництво та християнізацію Русі. Свою столицю Ярослав прикрасив дивовижними спорудами. При ньому були збудовані славнозвісні Золоті ворота, храм Св. Софії, засновані монастирі Св. Георгія та Ірини, які символізували переміщення до Києва центру православного світу. За наказом князя на руську мову було перекладено багато грецьких книг, заснована перша на слов’янських землях бібліотека. Він також вважається автором першого руського законодавчого збірника «Руської правди».
Прямим нащадком Київської Русі стало Галицько-Волинське князівство. Найбільшої могутності воно досягло у 1230–1250 рр. при князі Данилі Романовичу Галицькому. У Європі Данила Галицького вважали одним з найвидатніших правителів того часу. У 1253 р. він був коронований у Дорогочині короною, яку надіслав йому Римський Папа у сподіванні, що Данило та його піддані перейдуть під провід католицизму.
У XII ст. київські князі внаслідок феодальних міжусобиць поступилися своєю владою. Феодальна держава розпалася на декілька князівств. Усі вони у XIII ст. потерпали від монгольської навали, у XIV ст. підпали під владу князівства Литовського, Польщі та інших держав. А у XV ст. виникло Кримське ханство, яке стало дуже небезпечним
