до 1147 р. Саме в той час син Володимира Мономаха суздальський князь Юрій Долгорукий зустрівся у цьому невеличкому тоді містечку з чернігівським князем Святославом Ольговичем і влаштував на його честь пишний обід. Існує припущення, що Долгорукий силоміць захопив це містечко у боярина Кучки. У1156 р. за наказом князя тут була побудована дерев’яна фортеця, яка через 200 років одержала назву Кремль.
Російська державність, на думку багатьох учених, має витоки у Давньоруській державі (Київській Русі) зі столицею у Києві. У період найвищого розквіту, тобто на початку XI ст., вона займала величезну територію і простягалася від Балтійського, Чорного морів та Карпатських гір на заході аж до верхньої течії Волги та басейну Оки на сході. Але у 1132 р., внаслідок запеклої боротьби поміж князями, Київська Русь розпалася на окремі князівства. У ХІІІ ст. вони дуже потерпіли від монголо-татарської навали. Майже 250 років панували на руських землях монголо-татари. Нарешті у 1380 р. об’єднані війська руських князів подолали їх під час Куликовської битви. А в XIV–XVI ст. навколо невеликого містечка Москви склалася централізована держава Московія, що обіймала землі Північно-Східної та Північно-Західної Русі.
Московський Кремль
Поступово Московія, яку з часом почали називати Росією, збільшувала свою територію. У середині XVII ст. до її складу увійшла Україна. А перемога у Північній війні 1700–1721 рр. дала вихід до Балтійського моря. В результаті приєднання у XVI–XVIII ст. територій Півночі, Поволжя, Уралу, Сибіру, Далекого Сходу та входження до складу Росії багатьох народів утворилася багатонаціональна Російська імперія. До її складу увійшли Прибалтика, Правобережна Україна, Білорусія, частина Польщі, Бессарабія, Північний Кавказ, Середня Азія та Памір. Крім того, офіційними васалами Російської імперії були Бухарське і Хівинське ханства, а в 1914 р. під протекторат Росії було взято ще й Урянхайський край (сучасна Тува).
Наприкінці ХІХ ст. територія імперії сягала 22,4 млн км2, а її населення нараховувало 128,2 млн. Його складали 100 народів, які відрізнялися один від одного мовою, релігією, культурою та звичаями. 57 % мешканців імперії не належало до російського народу. Втім, державною мовою вважалася тільки російська.
Російська імперія була монархією на чолі з імператором, який був наділений самодержавною владою. Корона переходила від батька до сина або до найближчого родича. Члени родини імператора складали імператорську фамілію.
Усе населення держави вважалося підданими Російської імперії. Чоловіки віком від 20 років повинні були присягати імператору. А всі піддані поділялися на 4 «состоянія»: дворянство, духовенство, міські та сільські пересічні мешканці, тобто «обивателі». До того ж місцеве населення Казахстану, Сибіру та інших районів офіційно вважалося «інородцями». Але у широкому вжитку ця назва розповсюдилася взагалі на всі неслов’янські народи імперії.
У 1861 р. було відмінено кріпосне право, яке оформилося в Росії ще наприкінці XVI–XVII ст. Це позитивно вплинуло на соціально-економічний розвиток держави. Втім, в країні вже
