style="font-size:15px;"> І заплакала.
– Значить, справи такі, – почав Гарберг і зісмикнув саван, відкриваючи тіло для огляду.
Пасків відсахнувся. Тут, у цій холодній і просмерділій їдко-солодким кахельній кімнаті, під блимаючим світлом денних ламп трупи чомусь завжди виглядали куди гірше, аніж на самому місці пригоди. Тіло, яке зовсім нещодавно було Сніжаною Доброхот, не належало до винятків. Шкіра вже пішла синюшними плямами, розпанахана грудна клітка в усій красі ширилася схожими на зламані зуби шматками ребер, а порожні очниці видавалися широко розплющеними чорними очима, які вже не закрити. Вигляд такий само жахливий, як і в двох попередниць. Трупи, напевно, єдина у світі річ, до якої не звикаєш… принаймні, більшість людей на це неспроможна, подумав Пасків, глянувши на Гарберга, який незворушно обійшов стола і припідняв голову покійниці.
– Почнемо звідси. Як я й казав, маємо черепно-мозкову травму від твердого й тупого предмета, ймовірно молотка. Майже квадратний отвір приблизно чотири на чотири сантиметри ось тут, на потилиці. – Судмедексперт трохи повернув голову набік, але Пасків не відчув жодного бажання нахилятися, аби вивчити отвір детальніше. – Всередині рани виявлено шматок шкіри голови з волоссям і дрібні уламки кістки. Травма спричинила субарахноїдальний крововилив…
– Тобто її вбив цей удар? – увірвав Пасків занурення в терміни.
– Ймовірно, що так. Хоча й не одразу. Але до того, як її почали чикрижити, жертва вже напевно була мертвою. Орієнтовний час смерті – між п'ятою й шостою учорашнього вечора. Ага, ще – судячи з отвору, вбивця правша.
– Ще щось спільне з попередніми жертвами є?
– Знаряддя вбивства, майоре. Я не скажу напевно, що це за штуки, але вони дуже гострі й орудували ними ідентично в усіх випадках. Очі вийняті чимось типу великого гачка – тобто це, ймовірно, була якась вигнута залізяка. Можливо, загострений медичний пластинчатий гачок, можливо, щось інше. Важко сказати. Може, вбивця сам винайшов цю хріновину.
– Далі.
– Із серцем простіше. Я це бачу так – спочатку на грудях жертви вирізали клапоть шкіри, щоб намітити місце для цієї… гм… операції. Потім, аби пробити ребра, до них приставляли щось на кшталт заточеної стамески, по якій вдаряли молотком. Так і виникла оця дірочка, – Гарберг для виразності провів по краях рани пальцем у гумовій рукавичці. – Тобто діяла людина, яка точно знає, чого хоче і як цього досягти.
– Стамеска, значить? – задумливо почухав підборіддя Пасків.
– Не виключено. Діставшись серця, вбивця вирізав його ножем або скальпелем. Так що в цього м'ясника непоганий інструментарій, як мінімум з трьох предметів. Шукайте серед медиків, слюсарів, електриків… одним словом, тих, хто працює із залізяччям.
– Це не надто звужує коло пошуків, – пробурмотів Пасків. Гарберг у відповідь скривив вуста в сардонічну гримасу.
– Ну, принаймні, можете не трусити бібліотекарів, письменників та бабусь – божих кульбабок.
– Щиро
