тебе знайшов. Дивіться, дивіться я його знайшов! – звертався Професор до робітників. Ті тільки переглянулися. В очах кульгавого блиснув недобрий вогник, та Професор не звернув на це ні найменшої уваги.
Розділ 4. Зелене страховисько
– Чого він так репетує? Ще хтось почує і забере наші скарби, – прошепотів Зуб на вухо кульгавому напарнику.
– Не забере. Бачив оце? – Адмірал дістав із кишені чорного блискучого пістолета.
– Ух ти! Справжній? – Від захоплення, Зуб відкрив рота і, деформований зуб оголився в кривій посмішці.
– А ти думав?
– Де взяв?
– Багато знатимеш, скоро лисим станеш. Ги-ги-ги! ! – Адмірал тикнув пальцем на вибриту голову здорованя.
– А давай «науку» пришиємо й собі все заберемо.
– Не час, недоумку. Нам ще треба відчинити цю чортову шкатулку. А може там і золота вже немає.
Професор так захопився розчисткою саркофагу, що вже не звертав уваги: ні на своїх робітників, що змовницьки шепталися, ні на свої скалічені руки. Із тріснутих мозолів виступала кров; він витирав руки об себе, сердячись, що вони так швидко потіють. Професору стало жарко й він скинув свою обмащену кров’ю сорочку. Тоді й громили взялись до праці.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
