велику потребу в любові та схваленні. Я віддавав у жертву зустрічі з друзями, щоб навчатися й виправдати сподівання інших. Я закінчив середню освіту з відмінними оцінками. До речі, чому ми урвали наші романтичні стосунки?
Якщо він цього не пам’ятав, то я тим більше. Думаю, у ту пору всі намагалися звабити всіх і ніхто не залишався надовго ні з ким.
– Я закінчив факультет і здобув звання громадського захисника. Мені довелося жити в тісному контакті з бандитами й невинними, каналіями й чесними людьми. Те, що мало бути моєю тимчасовою професією, стало рішенням на все життя: я надавав допомогу багатьом. Список моїх клієнтів зростав. Моя слава поширилася в місті. Мій батько наполіг, що мені час покинути все це й піти працювати до адвокатської контори одного з його друзів. Але я сповнювався ентузіазмом після кожної справи, яку вигравав. Щоправда, мені знову й знову доводилося наштовхуватися на цілком архаїчний закон, який не можна було застосувати до нинішнього моменту. Треба було багато чого змінювати в управлінні містом.
Усе це написано в його офіційній біографії, але почути з його уст – то зовсім інше.
– У певний момент я подумав, що можу виставити себе кандидатом у депутати. Я розпочав кампанію майже без грошей, бо мій батько був проти. Мені допомогли мої клієнти. Мене обрали з мінімальною перевагою, але обрали.
Він ще раз озирнувся навколо. Заховав сигарету за спину. Але ніхто на нього не дивився, і він знову глибоко затягнувся. Очі в нього були пусті, зосереджені на минулому.
– Коли я пішов у політику, то спав не більш як по п’ять годин на добу й завжди був сповнений енергії. Тепер мені хочеться спати по вісімнадцять годин. Мій медовий місяць закінчився, коли я почав робити кар’єру. Я неспроможний подолати необхідність догоджати всім, а надто своїй дружині, що трудиться, як божевільна, аби забезпечити мені велике майбутнє. Маріанна багато чим пожертвувала задля мене, і я не можу розчарувати її.
Чи це той самий чоловік, який кілька хвилин тому запропонував, щоб ми зустрілися знову? То він хотів саме цього: вийти й поговорити з кимось, хто міг би його зрозуміти, бо почуває те саме, що й він?
Я маю звичку створювати фантазії з неймовірною швидкістю. Я вже уявила себе під шовковими простирадлами в альпійському шале.
– То коли ми зможемо зустрітися знову?
– Ти вирішуй.
Він призначив зустріч через два дні. Я сказала, що в мене заняття з йоги. Він попросив мене пропустити їх. Я пояснила йому, що постійно щось пропускаю й пообіцяла собі бути більш дисциплінованою.
Жакоб, схоже, змирився. Мене опанувала спокуса погодитися з ним, але не маю бажання здаватися надто схвильованою або доступною.
Життя знову стало для мене приємним, бо колишня апатія змінилася страхом. Яка радість мати страх, що ти можеш втратити нагоду!
Я сказала йому, що це неможливо й ліпше нам зустрітися в п’ятницю. Він погодився. Зателефонував своєму помічникові й попросив занести до його розпорядку дня, що має
