Букінгемському палаці, але ж історія повторилася. Магнат і принцеса мирно розійшлися.
Двічі він ухилився від шлюбу з найвпливовішими жінками світу.
Якщо довіряти пліткам, його жахали жінки, статус яких конкурував із його власним. «Жовта преса» зневажала його. Але Пенні, як і більшість читачів, підозрювала, що К. Лінус Максвелл назавжди залишиться сиротою, який шукає втрачену матір, щоб виплеснути на неї свою любов і багатства.
Жодна з колишніх пристрастей Максвелла, здавалося, не пошкодувала через любовні стосунки з мільярдером. Кларисса Хінд зі сором’язливого політичного новачка стрімко здійнялася до лідера вільного світу. Гвендолін була такою собі «телицею», привабливою, але гладкою. За час їхніх стосунків вона схудла, і відтоді королівська особа стала законодавицею моди. Навіть Алюет боролася з власними демонами. Бульварні газети строкатіли халепами, в які вона встигала вскочити через наркотики. Максвелл відучив її. Його коханню вдалося те, чого не спромоглися досягти курси примусового лікування за постановами суду.
У Пенні саме тут, у крамниці «Бонвіт Теллер», завібрував телефон. Турбувала Монік. Більше не прискіпуючись через стільці, вона надіслала повідомлення: «ПЕРЕДЗВОНИ МЕНІ!». Напевно, всі в «Бі-Бі-енд-Бі» вже дізналися новини. З одного боку, Пенні воліла, щоб ніхто нічого не знав. Бентежить, коли оточуючі пов’язують тебе з президентом Хінд, королевою Гвендолін та Алюет Д’Амброзією. Пенні покопирсалася у пам’яті, пригадуючи проміжні романи. З поетесою, яка отримала Нобелевську премію з літератури. Потім були ще спадкоємиця японського металевого магната та баронеса, нащадок медіа-холдингу. Досі жодній з них не належав кришталевий черевик. Пенні намагалася про це не думати, але все, що трапиться з нею впродовж цього вечора, визначить решту її життя.
Вона не встигла відповісти на повідомлення Монік, як повернулася продавщиця. З її руки спадав валок червоного атласу. Вона скептично вигнула дугою тонку брову й наспівом промовила:
– Тримайте-но… 44-й розмір. – Вона жестом наказала Пенні йти за нею до примірочної.
Президент Пенні Гарриґан. Містер К. Лінус Максвелл. Думки плуталися. Завтра її ім’я в газеті «Пост» буде надруковано жирним шрифтом поміж імен видатних осіб на шостій сторінці. Завтра ця чванькувата жіночка дізнається, що вона не брехала. Усім у місті стане відоме її ім’я.
Хай там як, вона дуже обережно буде носити цю сукню.
Зараз третя година. Вечеря о восьмій. Ще є час на епіляцію ніг, на зачіску, на дзвінок батькам. Можливо, усе це зробить ситуацію, що склалася, більш реальною.
Метушливо поспішаючи за продавщицею, Пенні знервовано запитала:
– У вас можливо повернути річ і отримати гроші назад, я не помиляюся? – І вона схрестила пальці, щоб тільки застібка-блискавка не підвела.
Кван Ксі та Есперанса були гарними сусідками – вони мешкали разом
