темная, нічко осінняя,Ніченько, нічко, —
Яка ж ти страшная…
Хмарами вкрита,
Туманом повита…
Сам у розпуці, стою опівночі.
Мряка січе у лице…
Вітер з ніг валить…
Хто ж це там плаче?..
лихо моє…
Дзвони
Дзвони, дзвони… Скільки звуків!
Із блакиті все пливуть,
Передзвони…
На подзвіння дзвонять, грають,
Чи на радість?..
Що несуть?..
З павутини ніжні звуки
Хтось сплітає,
розсипає…
Понад бором, понад лісом,
В нетрі котяться акорди,
Верховинами здригають,
Грають, грають…
Плачуть, тужать срібні дзвони…
Хтось умер… когось нема…
Хто простився,
Розлучився?
І чого блакить німа?!
Чути співи із просторів
голосні…
Грають… Перли розсипають
не мені…
Дзвони гратимуть для мене не тепер,
В млі туманній в день осінній…
Хто це вмер?..
Зупинись
Зупинись і подивись. Нічого не бачиш?!
О, який ти сліпий! Який сліпий!!!
Кажеш – чорні плями… земля?..
Подивись, сліпий, – ті чорні плями – кров…
Невинна людська кров, яка лилась віками невідомо за що. Сліпі йшли на бій.
Сліпі вели їх. Сліпими вмирали:
Бо родились сліпі…
Зупинись!
Ти думаєш, що то – коріння, облите дощами?..
Ні, ні… То – людські кістяки!..
То – ребра!
Вишкірені зуби. Сміються над собою… А навколо чорні плями…
О – одна, друга, третя… Багато… Безліч чорних плям…
То – тінь крови… З брудної грішної землі піднеслась вона до блакиті
і впала на ню чорною плямою.
Зупинись!
Не минай ні одної плями – і коли то кров, то прокляни обох:
і хто пролляв, і хто штовхнув на це…
Зупинись і прокляни…
Тільки не молись!..
Юхим Михайлів
Народився 27.09.1885 р. в Олешках на Херсонщині. У 1896 році вступив до Херсонського реального училища, яке через брак коштів закінчив екстерном. У 1897-му одержав від херсонського земства стипендію з умовою, що буде вивчати кераміку та килимарство, й поїхав до Москви, де закінчив Строгановське художньо-промислове училище (1906), а потім Московське училище живопису, скульптури та архітектури (1910).
По закінченні училища Михайліва мобілізували до армії. Відбуваючи військову службу, працював у редакції журналу «Новь» у Москві, ілюстрував журнал «Детское чтение». На початку 1914 р. він одружується, а восени 1917-го родина Михайліва переїхала до Києва. Він бере активну участь у художньому житті міста, його роботи експонуються на художніх виставках. У 1918 р. Михайлів працював викладачем у Миргородському керамічному інституті.
У 1919 р. був обраний головою Київської філії Асоціації художників України, працював у художньо-промисловому
