То була його улюблена гра.
Вони зупиняються на світлофорі, на перехресті Комерс-вей та Ерлайн-роуд, де невдовзі й станеться халепа. Сендерсон дивиться на батька, і усмішка торкає його вуста.
– Ага, тату, чудово! Був рік, коли ми навіть вийшли надвір у костюмах, на Гелловін, пам’ятаєш? То я тебе намовив. Хрестоносець у плащі й Диво-хлопчик.
Тато дивиться в лобове скло «Субару» Сендерсона й нічого не відповідає. Про що він думає? Чи його мисленнєві процеси зійшли нанівець і линуть, як порожня радіохвиля? Подеколи Сендерсон уявляє собі звук, що мусить іти від тієї рівної лінії: мммммммм. Так у давні часи, ще до появи кабельного й супутникового ТБ, звучав екран налаштування телевізора.
Сендерсон кладе руку на тонке передпліччя в рукаві пальта й по-дружньому стискає.
– Ти був у зюзю п’яний, мама нетямилася від люті, зате я веселився від душі. То був мій найкращий Гелловін.
– Я при дружині ніколи не пив, – каже тато.
Так, думає Сендерсон, коли на світлофорі загоряється зелене світло. Бо вона тебе відучила.
– Тату, допомогти тобі щось вибрати з меню?
– Я й сам можу прочитати, – відповідає батько. Насправді він уже давно на це не здатний, але в їхньому кутку дуже світло, і він може пороздивлятися картинки, навіть не знімаючи своїх гангстерських сонцезахисних окулярів у стилі дядька Джуніора. До того ж Сендерсон наперед знає, що він замовить.
Коли підходить офіціант, несучи їм чай із льодом, тато повідомляє, що він буде рубаний стейк, слабко просмажений.
– Хочу, щоб він був рожевий, але не червоний, – каже він. – Червоний я відішлю назад.
Офіціант киває.
– Як завжди.
Тато дивиться на нього з підозрою.
– Квасоля чи капустяний салат?
Тато пирхає.
– Смієшся? Уся та квасоля була мертва. Того року й біжутерію продати було годі, не кажучи вже про справжні коштовності.
– Він буде салат, – каже Сендерсон. – А мені принесіть…
– Уся та квасоля була мертва! – з притиском повторює тато й кидає на офіціанта бундючний погляд, немовби каже: «Чи посмієш ти мені заперечити?»
Офіціант уже не вперше і не вдруге їх обслуговує, тому просто киває й підтверджує:
– Вона була мертва, – а потім повертається до Сендерсона й питає: – А вам, сер?
Вони обідають. Тато відмовляється зняти пальто, тож Сендерсон просить пластиковий слинявчик і пов’язує його батькові на шиї. Тато не протестує, може, навіть не помічає цього. Трохи капусти опиняється в нього на штанях, але більшу частину грибної підливки приймає на себе слинявчик. Коли вони вже доїдають, тато інформує залу, в якій майже немає людей: йому так сильно припекло попісяти, що в роті аж присмак сечі стоїть.
Сендерсон веде його до чоловічого туалету, і батько дозволяє йому розстебнути ширіньку, та коли Сендерсон
