Ми були брехунами. Емілі Локгарт
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Ми були брехунами - Емілі Локгарт страница 16
– Полотном дорога, еге ж? – посміхається дідусь. – Усі наші були високі. А ти знаєш, що родичі моєї мами прибули сюди на «Мейфлауері»[10]? Щоб розпочати нове життя в Америці.
Я знаю, не так уже й важливо те, що наші предки прибули на «Мейфлауері». Не так важливо бути високою. Чи білявою. Саме тому я пофарбувала волосся: я не хотіла бути найстаршою. Спадкоємицею острова, статку, сподівань.
Чи хотіла?
Дідусь випив забагато після довгої подорожі.
– Ходімо в дім? – запитала я. – Хочеш відпочити?
Дідусь зриває другу півонію і дає мені.
– За вміння прощати.
Я плескаю його по зсутуленій спині.
– Не зривай більше, добре?
Дідусь нахиляється, торкається білих тюльпанів.
– Дідусю, серйозно, не рви, – кажу я.
Він зриває третю півонію, різко, зухвало. Знов дає мені.
– Ти моя Кейденс. Кейденс Перша.
– Так.
– Що з твоїм волоссям?
– Я його пофарбувала.
– Тебе не впізнати.
– Це добре.
Дідусь вказує на півонії, тепер вони всі в моїй руці.
– Три квіточки для тебе. Хай у тебе буде три.
Він виглядав нікчемним. Він виглядав могутнім.
Я люблю його, та не певна, що він приємний мені. Я беру його за руку і веду в дім.
КОЛИСЬ ДУЖЕ ДАВНО жив собі король, у якого було три вродливі доньки. Він любив їх усім серцем. Якось, коли настав час дівчатам виходити заміж, жахливий триголовий дракон напав на королівство, спалюючи міста своїм вогняним подихом.
Король пообіцяв руку принцеси тому, хто переможе дракона. Приходили герої та воїни в залізних обладунках, на чудових конях, із мечами та стрілами.
Дракон вбивав і з’їдав усіх одного за одним.
Нарешті король подумав, що дівчина може розтопити серце дракона і досягти успіху там, де воїни зазнавали поразки. Він відправив найстаршу доньку до дракона благати про пощаду, але дракон не слухав її вмовлянь. Він ковтнув її не пережовуючи.
Тоді король відправив до дракона другу доньку, але дракон вчинив так само. Ковтнув її, перш ніж вона встигла сказати бодай слово.
Тоді король відправив третю доньку вмовити дракона, адже вона була така мила й розумна, що мала б упоратися з тим, що призвело до загибелі сестер.
Але ж ні. Дракон просто з’їв її.
Королю лишалося одне – страждати від болю. Тепер він був один-однісінький у цілому світі. Але дозвольте мене запитати, хто ж убив дівчат?
Дракон? Чи батько?
НАСТУПНОГО ДНЯ після від’їзду дідуся мама телефонує татові, щоб скасувати подорож до Австралії. Вони кричать. Вони сперечаються.
Нарешті вони вирішують, що я на чотири тижні поїду на Бічвуд, а потім навідаюся до батька в Колорадо, де я ніколи не була. Батько
10
Назва корабля, на якому перші поселенці Нової Англії перетнули Атлантичний океан.