сьогодні вранці я з’їв вівсяні пластівці й випив гарячий молочний коктейль із полуницею. Але якщо я скажу, що снідав шоколадними подушечками та чашкою чаю[3], то одразу почну думати про кавові хрустики, лимонад, кашу, газованку «Доктор Пеппер» і про те, як я не снідав у Єгипті, і що в кімнаті не було носорогів, і що Батько не був одягнений у водолазний костюм тощо, і навіть від того, що я про це пишу, мені паморочиться в голові й стає страшно – так само я почуваюся, коли стою на останньому поверсі дуже високої будівлі, а піді мною тисячі споруд, машин і людей, і моя голова повниться всіма цими речами, і я боюся, що забуду стояти рівно й триматися за поруччя, впаду за край і помру.
Це ще одна причина, із якої мені не подобаються справжні романи, бо це неправдиві історії про речі, яких ніколи не було, і від цього мені паморочиться й стає страшно.
Тому все, що я тут написав, – це правда.
41
Дорогою додому я побачив на небі хмари, тому Чумацького Шляху видно не було.
Оскільки Батькові довелося їхати до поліцейського відділка, – а це було погано, – то я сказав:
– Вибач.
– Усе гаразд, – відповів він.
– Я не вбивав собаку, – промовив я.
– Крістофере, тобі слід триматися подалі від лиха, добре? – сказав тоді він.
– Я не думав, що станеться якесь лихо. Мені подобається Веллінгтон, я йшов привітатися з ним і не знав, що його вбили, – пояснив я.
– Просто спробуй не лізти в чужі справи, – сказав Батько.
Я трохи подумав і відповів:
– Я хочу дізнатися, хто вбив Веллінгтона.
– Ти чув, що я тобі щойно сказав, Крістофере? – спитав Батько.
– Так, я чув, що ти щойно сказав, але коли когось убивають, то треба дізнатися, хто це зробив, аби його покарали, – наполягав я.
– Це ж собака, Крістофере, чорт забирай, просто собака, – сказав він.
– Для мене собаки теж важливі, – відповів я.
– Облиш цю справу, – сказав він.
– Цікаво, чи знайде поліція людину, яка його вбила, і чи покарають її? – не вгавав я.
Тоді Батько стукнув кулаком по керму, і машина трохи вихнула за переривчасту смугу посередині дороги, а він скрикнув:
– Облиш цю справу, заради всього святого!
Я зрозумів, що він розсердився, оскільки він кричав, і я не хотів його сердити, тож мовчав, поки ми не приїхали додому.
Коли ми зайшли крізь парадні двері, я пішов на кухню, взяв для Тобі морквину, піднявся нагору, зачинив двері до своєї кімнати, випустив Тобі й дав йому морквину. Потім я увімкнув комп’ютер, зіграв 76 партій в «Сапера» й закінчив найскладніший рівень за 102 секунди, а це лише на 3 секунди гірше за мій рекорд, який становить 99 секунд.
О 2:07 ночі я вирішив, що хочу випити води з апельсиновим сиропом перед тим, як почистити зуби й лягати спати, тому спустився на кухню. Батько сидів на дивані, дивився телевізор і пив шотландське віскі. Із його очей лилися
Але я б не став запивати шоколадні подушечки чаєм, оскільки і подушечки, і чай коричневі.
