сталеплавильну компанію, а ще про Папу Римського й контроль народжуваності, а ще про Гітлера і євреїв. Ми говорили про шахраїв. Ми говорили про істину. Ми говорили про гангстерів та бізнесменів. Ми торкнулися теми хороших бідних людей, котрих саджають на електричний стілець, і багатих мерзотників, які цього уникають. Ми говорили про релігійних людей зі збоченнями. Ми багато про що говорили.
І ми повпивалися.
Бармен дуже мило поводився із Сандрою. Вона йому подобалась. Він поважав її. Він розповів мені, що в Іліумській середній школі Сандра була головою комісії з визначення класних кольорів. «Кожний клас першого року навчання, – пояснив він, – мав обрати певні кольори для значків, щоб потім з гідністю носити їх до випуску».
– Які ж кольори ви обрали? – спитав я.
– Помаранчевий із чорним.
– Гарні кольори.
– Я теж так уважаю.
– А Франклін Гоніккер теж входив до складу комісії?
– Нікуди він не входив, – зневажливо сказала Сандра. – Ніколи не брав участі в комісіях, ніколи не грався ні з ким, не водив дівчат гуляти. Не знаю, чи взагалі він розмовляв з дівчатами. Ми прозвали його «Секретний агент Ікс-9».
– Ікс-9?
– Авжеж! Він завжди поводився так, ніби поспішає з однієї явки на другу і не може ні з ким розмовляти.
– А може, у нього справді було дуже таємне життя? – припустив я.
– Та ні!
– Ні, – чмихнув бармен. – Він був з тих хлопців, що збирають моделі літаків і займаються всілякими нісенітницями.
11
Протеїн
– Він мав виголосити нам привітання, – сказала Сандра.
– Хто мав? – спитав я.
– Доктор Гоніккер – старий.
– І що ж він виголосив?
– Він не прийшов.
– І привітальної промови не було?
– Та ні, була. Доктор Брид, той, з ким ви побачитесь завтра, з’явився весь захеканий і щось там промовив.
– Що саме?
– Сказав, сподівається, що багато хто з нас зробить кар’єру в науці, – Сандра не вважала ці слова смішними. Вона пригадувала урок, що сильно вразив її, і повторювала його затинаючись, але старанно. – Сказав, що головна проблема світу… – Вона зупинилась, роздумуючи, потім невпевнено повела далі: – Головна проблема світу в тому, що люди тримаються старих забобонів, а не науки. Сказав, що якби всі більше займалися наукою, не було б усіх цих халеп.
– Він ще сказав, що наука колись розкриє головну таємницю життя, – додав бармен, почухав потилицю і спохмурнів. – Щось таке я читав у газеті цими днями, нібито нарешті відкрили цей секрет… про що ж там ішлося?
– Не чув, – промимрив я.
– Я читала, – сказала Сандра. – Два дні тому.
– Саме так, – сказав бармен.
– Отже, у чому полягає секрет життя? – спитав я.
– Забула, – зітхнула Сандра.
