слова не вселяли жодного оптимізму.
– Навіщо я тут? – спитала вона.
– Кеті, ти будеш зіркою на сьогоднішній сцені, – сказала Клара. – Родзинкою après-minuit в Театрі Жахів… як то кажуть?… Лише одну ніч.
Якщо – ні, коли – вона виплутається із цієї халепи, вона зрівняє рахунок. Знавець тортур, кажете? Що ж, Клара Вотсон ще в ірландській школі не вчилася…
Клара схилилася до Кейт, ніби цілуючи її.
– Courage,[145] – прошепотіла вона на вухо. – І вір мені. Янголи назавжди. – І вийшла з кімнати.
– Йди займай своє дешеве місце, – крикнула їй вслід Кейт.
– Бажаю зламати ногу, – відгукнулася Клара. – Це щонайменше.
Чи правильно вона зрозуміла Клару? Якщо все це – хитромудрий план викриття таємниць Червоного Кола, було б непогано, якби її попередили. Чи Скинутий Янгол просто мордує її надією на порятунок, якого не буде?
Підійшла Маліта з кількома щітками для волосся. І заходилася наводити красу на Кейт, укладаючи їй волосся так, як сама вона ніколи в житті не робила.
Дивлячись безпристрасно, Кейт була цілком задоволена ефектом.
Та за теперішніх обставин вона не мала жодного бажання дякувати своїй гримерці.
«По півночі» не означало, що завіса підніметься, щойно проб’є дванадцять. Доки Кейт була непритомна, трупа Ґіньйоля грала свою звичайну виставу. Потім глядачі і більшість трупи покинули театр, і приготування для вистави Червоного Кола почалися.
Маліта загримувала її веснянки (на що пішло кілька баночок пудри), нафарбувала її губи яскраво-червоним і нанесла на щоки рожеві рум’яна. Гримувальним олівцем, яким малюють кров, жінка додала фінальну крапку – родимку на носі.
З Кейт зняли кайдани й силоміць одягнули її в костюм дешевої хвойди: корсаж із глибоким викотом, циганська спідниця, берет, порвана червона шаль, лаковані шкіряні чобітки. Кейт відчувала, що тепер має безглуздий вигляд – наче лялька, що сидить, ніким не куплена, у вікні крамниці мадам Менділіп.
Маліта витягнула її з гримерної. Важко було ступати в цих чобітках із товстою підошвою й височенними підборами. Кейт провели вздовж коридору, вгору по сходах за лаштунки і на сцену. Важка завіса була опущена, декорації на задньому плані зображали поля з лісовими масивами і мармурову скульптурну групу, поверх дощок було розгорнуто тонку клейонку зі слідами крові. Тут же, з відрами й швабрами напоготові, були робітники сцени.
Султан знову був у мавпячій масці, але зняв свої волохаті рукавички. Його руки були чорні від вугілля і тримали мисливську рушницю.
Хочете побачити щось насправді жахливе? Уявіть собі горилу з рушницею.
Поряд зібрали інших людей у чудернацькому одязі й гримі.
Юнак у білому фраку з фалдами гаряче сперечався з незворушним Морфо. Кейт впізнала того самого Жанно-з-під-дверей, якого помітила біля службового входу під час першого візиту до театру. Його букет чорних квітів зів’яв. Вона припустила, що цей юнак прослизнув
Будь мужньою (
