надворі ущух, і садок стояв, немов чисто вмита дитина. Ентоні роздягнувся й останній раз заліз під холодні ковдри того ліжка, де колись спав з Терезою. Цієї ночі йому нічого не снилося, він спокійно проспав до світанку.
Розділ 8
Бомбардир схопив Юніс за руку і сильно її стис, коли Пем відсахнулася, дещо перелякавшись незвичайних меблів. Здавалося, вони зроблені з людських кісток. Вона обернулася, щоб тікати, але лютий Шкіряна Маска[21] схопив її, і тільки-но він збирався зачепити дівчину своїм м’ясницьким гаком, Юніс прокинулася.
Минулого вечора вони дивилися «Техаську різанину бензопилою», і це кіно налякало їх обох. Утім, не кошмар розбудив Юніс. Дівчину розбудила радість. Справдилася її мрія. Вона вилізла з ліжка і побігла до вбиральні, де щасливо усміхнулася своєму злегка розтріпаному віддзеркаленню. Бомбардир узяв її за руку. Лише на мить, але він справді взяв її за руку.
Того ранку на шляху до роботи Юніс застерегла себе: вона має бути обережною. Так, Бомбардир її друг, але він також її бос і у неї ще досі є робота, яку слід виконувати. Біля зелених дверей на Блумсбері-стрит Юніс зупинилася на секунду, глибоко вдихнула перед тим, як забігти на сходи. Дуґлас крутився поруч, як завжди радісно її вітаючи, а Бомбардир гукнув з кухні:
– Чаю?
– Так, будь ласка.
Юніс сіла за свій письмовий стіл і почала старанно сортувати пошту.
– Добре спала?
Бомбардир гупнув оповитою парою чашкою на столі перед нею, і Юніс із жахом усвідомила, що почервоніла.
– Це останній раз я дозволив тобі обирати фільм, – вів далі він, не помічаючи чи делікатно ігноруючи її збентеження. – Я не склепив повік минулої ночі, хоч мене охороняв Дуґлас і лампа горіла на столі!
Юніс засміялася й відчула, що її обличчя знову набуло звичайного кольору. Бомбардир завжди вмів зробити так, щоб вона почувалася комфортно. Решта ранку минула так само невимушено, як завжди, а на обідній перерві Юніс вийшла купити сандвічів у місіс Дойл. Коли вони сиділи разом, дивились у вікно і їли сандвічі з сиром і солоними овочами, Бомбардир дещо згадав.
– Здається, ти казала у тебе день народження наступної неділі?
Юніс раптово почервоніла знову:
– Так і є.
Бомбардир дав шматочок сиру Дуґласові, який розпускав слину, сподіваючись отримати щось смачненьке.
– Плануєш щось грандіозне?
Справді, вона дещо планувала. Юніс і Сюзан, її найкраща шкільна подруга, завжди мріяли, що поїдуть святкувати свої двадцять перші дні народження, між якими лише день різниці, у Брайтон. Юніс ніколи не любила бучних вечірок, а її батьки воліли заплатити за подорож, аніж винаймати зал з баром і волохатого діджея. Та Сюзан знайшла собі хлопця, як дві краплі води схожого на Девіда Кессіді
Герой фільму жахів «Техаська різанина бензопилою».
