варіантами для єврейських молодих людей у Відні. Фройд прагнув займатися дослідницькою роботою в галузі нейропсихології, однак посаду наукового співробітника було нелегко посісти. Тому він обрав приватну практику, спеціалізуючись на неврології.
Під час навчання Фройд заприятелював із лікарем і психологом Йозефом Брейєром. Ця дружба суттєво вплинула на подальшу роботу Фройда. Адже Брейєр лікував гіпнозом пацієнтів з істерією і спонукав їх розповідати про минуле. Гіпноз, який одна з пацієнток Брейєра Анна О. назвала «лікуванням розмовою», дозволяв пацієнтам зануритись у спогади, які не зринали в пам’яті у свідомому стані. Симптоми істерії в таких пацієнтів меншали. Фройд – співавтор книжки Брейєра «Дослідження істерії». Згодом Фройд подався до Парижа вивчати гіпноз під керівництвом відомого французького невролога Жана Мартена Шарко.
1886 року Фройд повернувся до Відня, де жив із приватної практики. Спершу він використовував гіпноз для лікування пацієнтів із неврозами та істерією, але невдовзі збагнув, що може витягнути з пацієнтів більше, посадовивши їх у розслабленій позі (наприклад, на кушетці) та заохочуючи розповідати все, що спадає на думку (так зване вільне асоціювання). Таким чином Фройд сподівався проаналізувати розповіді й виявити травматичну подію з минулого, з якою пов’язані нинішні переживання пацієнта.
Найвідоміші праці Фройда були опубліковані одна по одній: упродовж п’яти років він написав п’ять книжок, які впливали на розвиток психології протягом наступних десятиліть. 1900 року вийшла книжка «Тлумачення снів», у якій він познайомив світ з ідеєю про несвідоме; 1901 року – «Психопатологія повсякденного життя», у якій він розглянув теорію про обмовки (пізніше їх назвали «фройдівськими обмовками») як багатозначні коментарі, що виводять на поверхню «динамічне несвідоме»; 1905 року – «Три нариси з теорії сексуальності», де серед іншого писав про славнозвісний тепер Едіпів комплекс. Славетний науковець привертав до себе небажану увагу, коли 1933 року в Німеччині прийшов до влади нацистський режим. Нацисти почали спалювати його книжки. 1938 року вони захопили Австрію і у Фройда конфіскували паспорт. Лише завдяки міжнародній славі й заступництву іноземців Фройду дозволили переїхати до Англії, де він прожив до самої смерті. Помер науковець 1939 року.
Фройдівська теорія психосексуального розвитку – одна з найвідоміших і найсуперечливіших у психології. Фройд уважав, що особистість людини переважно формується до шестирічного віку і, за умови успішного й послідовного проходження конкретних стадій, дитина виростає здоровою особистістю, тим часом в інших випадках особистість розвивається як нездорова.
На переконання Фройда, стадії психосексуального розвитку залежать від ерогенних зон (чутливі ділянки тіла, що викликають сексуальне задоволення, бажання і збудження). Дитина, яка не пройшла ту чи іншу стадію, зациклюється на відповідній ерогенній зоні.
