частиною свідомості, тож доводиться трохи «копати». На цій ділянці можна знайти дитячі спогади, старий номер телефону, ім’я друга дитинства та інші збережені в глибині пам’яті відомості. Саме в передсвідомості живе Супер-Еґо.
З огляду на те що людина завжди бачить лише верхівку айсберга, несвідоме є великим та неосяжним і складається з прихованих, недоступних шарів особистості. У несвідомому можна знайти страхи, аморальні потяги, ганебний досвід, еґоїстичні потреби, ірраціональні бажання та неприйнятні сексуальні забаганки. На цій ділянці живе Воно. Еґо не прив’язане до конкретної частини айсберга, бо його можна знайти всюди – у свідомому, передсвідомому і несвідомому.
Вплив Зіґмунда Фройда на розвиток психології та психіатрії – беззаперечний. Його ідеї кардинально змінили погляди людства на особистість, сексуальність, пам’ять і психотерапію. Відтоді як Фройд заявив про себе як про визначного дослідника людської психології, минуло століття, а він досі лишається, напевно, найвідомішим психологом серед широкого загалу.
Анна Фройд (1895–1982)
Анна Фройд народилася 3 грудня 1895 року у Відні (Австрія). Вона була наймолодшою з шести дітей Зіґмунда Фройда. Попри брак близькості з братами, сестрами і матір’ю, Анна мала особливий зв’язок із батьком. Вона доходила науки в приватній школі, де, щоправда, на її думку, нічого не навчилася. Її головною освітою було перебування в колі друзів і колег батька.
Після школи Анна Фройд перекладала батькові книжки німецькою та працювала вчителькою в початковій школі. Саме тоді Анна зацікавилася психотерапією дітей. 1918 року Анна захворіла на туберкульоз і мусила полишити вчителювання. У цей непростий період вона почала розповідати батькові про свої сни. Слухаючи його аналіз, вона серйозно зацікавилася батьковою професією й вирішила теж зайнятися психоаналізом. Анна Фройд погоджувалася з більшістю основних ідей батька, проте менше цікавилася структурою підсвідомості. Вона зосередилася на вивченні Еґо, а також динаміки й мотивів психіки людини. Зрештою 1936 року вона опублікувала новаторську книжку «Еґо й захисні механізми».
Анна Фройд прославилася як засновниця дитячого психоаналізу, що суттєво розширив погляд на дитячу психологію. До того ж вона розробила різноманітні методи лікування дітей. 1923 року, так і не здобувши вищої освіти, Фройд започаткувала у Відні власну практику в галузі дитячого психоаналізу та очолила Віденське психоаналітичне товариство.
1938 року внаслідок вторгнення нацистів вона втекла з країни: уся сім’я перебралася до Англії. 1941 року разом із Дороті Берлінґем та Гелен Росс вона заснувала в Гемпстеді воєнні дитячі ясла, що слугували сирітським будинком і пропонували психоаналітичну програму для бездомних дітей. На основі роботи в яслах Фройд написала три книжки: «Маленькі діти у часи війни» (1942), «Діти без сім’ї» і «Війна і діти» (1943). 1945 року ясла було закрито, і Фройд створила в Гемпстеді курси дитячої психотерапії та клініку, де
