чого? – Дуж невдоволено перепитав. – Що ще за перехід такий? І взагалі, для чого тим смертним телепням безсмертний учитель у школі? Я думав, що ви покликані навчати особливих учнів, котрі позначені Перемінником, а не всіх підряд.
– Шо? То хто у нас такий особливий? Ти про себе, Дуже, чи як? – Учитель Мирослад сердито свердлив Дужа очима. – Піди й уважно подивися на свою морду в люстрі води. Кого ти там побачиш? Здоровила з Перемінником на шиї. Точніше – безталанного здоровила з Перемінником на шиї. Та ти школу переходу нігди в житті не пройшов би. Закладаюсь. Великий перехід – це тобі не переливання з пустого в порожнє у школі при Храмі Сонця. Це період, коли маля перестає бути маленьким хлопчиком та перетворюється на справжнього чоловіка – будівничого, мисливця, захисника, батька. Усіх хлопчиків після семи літ неври віддають у школу дорослішання. Великий перехід триває, поки Учитель не зрозуміє, що хлопчик, його учень, отримав усі необхідні знання та вміння й готовий до великого переходу. Процес дорослішання триває довго. Роками. Середньо – вісім-дев’ять років.
– І чого такого особливого в тій школі вчать, що начебто я її нігди б не закінчив, га? – не вгавав Дуж. Схоже, антипатія в цих двох була взаємною. Дуж усе своє свідоме життя ходив до школи і був упевнений, що про навчання він знає все.
– Особливого? – перепитав Мирослад. – Ти глухий? Я ж говорив, що справжній чоловік має бути насамперед добрим батьком, чоловіком, оборонцем, будівничим, мисливцем, захисником-воїном. А добрий батько – це той, хто не просто зуміє народити дитину, а й утне передати їй усю свою наповненість. А ще це вміння самотужки збудувати хатину, вполювати звіра, вижити в дикому лісі без зброї та без вогню. Бо наповненість знанням – це не тільки отримані навички чи вміння для того, щоб вижити, це насамперед правильний уклад у голові. Отого і вчать у тій школі, Дуже. Якщо закінчиш школу, то отримаєш право стати чоловіком. А тоді найважче. Слід пройти випробування – обряд посвячення в чоловіки. Це тримісячне перебування в лісі, наодинці з диким звіром без зброї, без запасу їжі та питної води. Вміння будувати хату теж потрібне, бо куди ж ти приведеш дружину? До батьків вести не годиться. Молода родина мусить творити власний Усесвіт і за власними законами. А потім є випробування вогнем – ходіння босоніж по вуглинах. Далі випробування водою – сидіння годинами в крижаній джерельній воді, аж поки не знепритомнієш.
– Це ненормально, – сказав обурено Дуж. – Для чого так катувати тіло? А що чекає тих, хто не пройде того вашого обряду, га?
Мирослад жорстко відповідав:
– Смерть. Це справедливий природний добір, хлопці. Бо тільки загартовані тілом та сильні духом виживають у цьому світі. І спадкоємці в такого чоловіка обов’язково мають народжуватися здорові та мужні. Пройшов обряд – можеш одружитися.
– Ви власноруч убиваєте тих, хто не пройшов обряду, так? У вас, може, ще й посада ката є? Скільки або чим ви йому платите? – Дуж гидливо скривився, дивлячись на свої подряпані ноги. І смердюча мазь, і розповіді Мирослада
