style="font-size:15px;"> Мене образила така заява. Що вона взяла собі до голови? Я завжди мав непересічний успіх у жінок, та й немало чого здобув у житті: гроші, статус, повагу, чудові перспективи. Маю двох дорослих доньок, хоча з дружиною ми розлучилися. Та це окрема історія. Моя колишня ніколи мене не розуміла. Справжній вампір. Ще й нині полюбляє інтриги, нацьковуючи на мене дітей.
– Коли в тебе день народження? – запитала ні з того, ні з сього.
– Двадцять першого березня, – із небажанням витиснув із себе.
– Так і є, ти егоїстичний дуб, – чомусь зраділа.
– З чого ти таке взяла? – образився від такого порівняння.
– З гороскопу друїдів. Дубів мало цікавлять проблеми інших, гордині хоч відбавляй, люблять дерти носа, коли треба і не треба.
– А ти ж тоді хто?
– Моє дерево – береза, – у голосі відчувалася гордість.
– Ми майже родичі, бо ростемо на одній галявині, – мене пройняв скепсис.
Однак таке порівняння їй сподобалося:
– Більше, ніж родичі, – ми одне ціле.
– Тоді нам треба частіше бути разом і не розлучатися.
– Ми і так од віку разом.
– Не тільки вдень, а й уночі, – спробував промацати ґрунт.
Вона не захотіла відповідати на мої натяки.
– Давні кельти, як ніхто, знали, що життя вічне. Вони настільки вірили в безсмертя людських душ, що навіть позичали один одному гроші, які могли бути виплачені в Іншому Світі. Мої батьки – дуже інтелігентні люди – навчили мене, що смерті немає. Тепер вони далеко, я дуже сумую…, – перевела тему в інше русло.
– То відвідай їх, – на мене набігла похмурість.
– А в якому місті ти народився? – зробила вигляд, що не зауважує мого незадоволення.
– До твого відома, я народився не в місті, а в гірському селі, – остаточно набундючився я.
Вона далі ігнорувала мої образи.
– Для виготовлення скрипок, зазвичай, використовують клен, ялину, бук і чорне дерево. Залежно від властивостей деревини вирізають різні деталі інструмента. Для верхнього дека обов’язково треба брати дуб, та й найліпшим деревом уважають те, яке виросло в горах. Уся штука в різких перепадах температури, а головне – сухість, бо тоді підвищується пружність матеріалу і поліпшується звук.
– Ти хочеш з мене зробити скрипку? – підштрикнув.
– Не думай, що це легко. Це тривалий процес. Справжній майстер спочатку довго розмовляє з деревом, потім ще довше вимочує деревину в різних загадкових розчинах і лише після багатьох магічних ритуалів береться до виготовлення інструмента.
– Розмовляти з рослиною? Кумедно, – я не приховував насмішки.
– З історії відомо багато випадків, коли з деревами розмовляли. Хочеш, розкажу одну? Олександр Македонський розмовляв із деревом перед походом в Індію. Не розповідатиму, який велетенський шлях мало подолати військо, однак після трьохсотденної подорожі вони дійшли до
