з академічним чи підготовчим навчальним планом середньої школи (105 балів), можуть чи не можуть закінчити чотирирічне навчання в коледжі з оцінками, що дозволять їм продовжити навчання (приблизно 115 балів). Окрім цього, рівень IQ стає відносно неважливим у зв’язку зі звичайними професійними стремліннями та критеріями успіху. Це не дає нагоди стверджувати, що немає дійсної відмінності між інтелектуальними можливостями тих, чий рівень IQ дорівнює 115 та 150 балів, ба навіть 150 і 180. Проте різниця на вищому щаблі шкали має набагато менше особистих наслідків, аніж щойно описані граничні відрізки, і вони зазвичай мають менше ваги для успіху в загальному розумінні, ніж певні риси характеру особистості.
9
Скажу для ясності: правда й те, що Гарвардський університет випускає більше нобелівських лауреатів, аніж будь-який інший виш. Просто погляньте на ці переліки. Гарвард з’являється в них, і не раз. Коледж Святого Хреста бачимо лише раз. Та хіба не очікується, що Гарвард випускає більше нобельців, аніж Коледж Святого Хреста? Зрештою, Гарвард – найбагатший та найпрестижніший навчальний заклад в історії, куди буквально обирають найкращих студентів у світі?
10
Щоб ліпше зрозуміти, якою безглуздою є політика відбору до елітних університетів Ліги плюща, поміркуйте над цією статистикою. 2008 року 27 462 найкращих випускників шкіл з усього світу подавали документи на вступ до Гарварду. З усіх цих студентів 2500 отримали найвищі 800 балів на Оцінювальному тесті із читання, 3300 дістали найвищі бали на іспиті з математики. Більше як 3300 ранжувалися першими в своїх класах. Скількох прийняв Гарвард? Близько 1600, що означає, що відмовляли 93 студентам з кожних 100. То чи можна сказати, що один студент підходить для Гарварду, а інший – ні, коли вони обоє мають ідентичні – і дуже високі – оцінки у заліковій відомості? Звичайно, ні. Гарвард не чесний. А Шварц має рацію. Їм слід запровадити лотерею.
