Він також отримав прекрасні результати на Академічному оцінювальному тесті, попри навіть те, що заснув на одному з етапів проходження тесту.
«Математикою він займався годину, – Марк, брат Криса, розповідає про звичний день улітку в середній школі. – Потім годину вчив французьку. Після того вивчав російську. Далі читав філософію. Він ставився до цього сумлінно, робив усе систематично, щодня».
Ще один брат Джефф каже: «Знаєте, коли Кристоферу було чотирнадцять чи п’ятнадцять, він жартома малював різні речі, і схоже було на фотографію. Коли йому виповнилося п’ятнадцять, він міг зіграти на гітарі, як Джимі Гендрикс. Частину часу Кристофер взагалі не ходив до школи. Він з’являвся лише в період тестування, й ніхто нічого не міг із цим вдіяти. Нам це видавалося веселим. За два дні він міг швиденько проглянути книжки за семестр і розв’язати всі завдання, а тоді просто повернутися до справи, яку робив від самого початку[6]».
Під час вікторини «Один проти сотні» Ланґан був зваженим та впевненим. Голос звучав низько. Очі зосереджені й надзвичайно кмітливі. Він не ходив околяса щодо питань, шукаючи потрібну фразу, не блукав у думках, намагаючись переформулювати попереднє твердження. Для цього він не казав «е-е» або «гм-м»: речення йшли струнко одне за одним, наче солдати на параді, звучали твердо та чітко. Кожне пропоноване Саґетом питання він відкидав, наче то була якась дрібниця. Коли його виграш сягнув 250 000 доларів, Ланґан полічив у думці, що ризик втратити зараз таки переважав можливі вигоди. Тож він раптово зупинився: «Я візьму гроші». Він міцно потис руку ведучому й пішов геть – на самісінькому піку, як то, ми зазвичай гадаємо, незмінно чинять генії.
2
Одразу після Першої світової війни Льюїс Терман, молодий викладач психології зі Стенфордського університету, познайомився з вартим уваги хлопцем на ймення Генрі Ковелл. Хлопчина виріс у злиднях і хаосі. Він не знаходив спільної мови з іншими дітьми, тому після семи років більше не ходив до школи. Він працював прибиральником у школі неподалік Стенфорду, у якій була лиш одна кімната, і протягом дня він тікав з роботи, щоб пограти на піаніно. А музика його була прекрасною.
Терман спеціалізувався на тестуванні інтелекту. Стандартний тест на перевірку рівня IQ, який пройдуть мільйони людей по всьому світу в наступні п’ятдесят років, тест Стенфорд – Біне, був його творивом. Отож, він вирішив перевірити рівень IQ Ковелла. Хлопець має бути розумним, гадав науковець, і не помилився. Коефіцієнт IQ Ковелла дорівнював понад 140, що відповідає рівню генія. Терман був зачарованим. Скільки ж тут іще необроблених алмазів, міркував він?
Він почав шукати інших таких дітей. І, зрештою, знайшов дівчинку, котра в дев’ятнадцять місяців знала абетку. Знайшов він іще одну – вона вже до чотирьох років читала Діккенса та Шекспіра. Трапився йому й молодий чоловік, якого вигнали з юридичної школи через те, що його викладачі не вірили, що людина взагалі здатна достеменно відтворювати з пам’яті
Щоби зрозуміти, яким зростав Крис Ланґан, зважте на опис дитини на ймення L, IQ котрої досягало коефіцієнта 200, як і в Ланґана. Це витяг з дослідження Лети Стеттер Голлінґворт, яка була одним з перших психологів, що вивчали винятково обдарованих дітей. Як очевидно з опису, коефіцієнт 200 на тесті IQ – це багато. «Ерудиція малого L була приголомшливою. Його пристрасть до наукової точності й ретельність до дрібниць установлювали високий стандарт досягнення. L був відносно великим, здоровим і справляв сильне враження. Його захоплено називали „професор“. Його нахили і здібності однаково цінували та заохочували вчителі й учні; йому часто дозволяли читати лекцію (тривала вона близько години) на якусь особливу тему, наприклад з історії годинників, старовинні теорії побудови двигунів, з математики й історії. З різного мотлоху (шпульки від друкарської машинки, наприклад) він зібрав власноруч годинник маятникового типу, щоб ілюструвати деякі принципи вимірювання часу, і цей годинник встановили перед класом протягом пізнавального уроку „Час і підрахунок часу“ з метою демонстрації деяких принципів вимірювання часу». Його зошити були дивом наукової експозиції.
«Невдоволений тим, що ставленням до подорожі на уроці про „Транспортацію“ вважав неадекватним, він погодився, що час надто обмежено, щоб віддати належне всьому. Проте, він наполіг, що „вони, принаймні, мали б висвітлити стародавні теоретичні вчення“. Як додатковий і добровільний проект „він приніс ретельно розроблені малюнки та розрахунки стародавньої теорії двигунів, локомотивів паровозів тощо“. На той момент йому було десять років».
